На будівництво Ігор Радь витратив два з половиною роки.
Кабіну водія він запозичив від автомобіля польської марки Zuk. Приладова панель взята від «Москвича», а замість керма — два важелі.
Двигун встановлений між передніми сидіннями, як і в рідному «Жуку». Сам мотор – від «Москвича-412», робочим об’ємом 1,5 л і потужністю 75 к.с. Під підлогою розташовані паливний бак на 50 л і акумулятор.
В основі всюдихода лежить саморобна рама з профільної труби 80х40 мм. Задні двері взяті від спортивного хетчбека Volkswagen Sciricco.
Крім водія і переднього пасажира всюдихід може перевозити ще до 6 осіб, для яких встановлені диванчики та столик для перекусу. Салон зсередини утеплений пінопластом і обшитий ДСП. Також працює автономний обігрівач, щоб пасажири не замерзли. На стелі – спеціальні поручні, за які зручно тримаються на вибоїнах.
Побудувати всюдихід Ігорю допомагав його онук – Дмитро, який працював над гусеничним рушієм.
Спереду всюдихід має кріплення для відвалу, яким зручно розчищати дорогу від снігу. Максимальна швидкість машини досягає 70 км/год.