Посол США в Туреччині Том Баррак дав зрозуміти, що «Туреччина і Сирія стануть центрами розподілу енергоносіїв».
Ця тема, якщо вірити турецьким джерелам, стала однією з ключових на закритій від преси зустрічі Ердогана з главою BlackRock Лоренсом Фінком.
Загальна картина, за словами турецьких інсайдерів, виглядає так:
У Сирії та Туреччині планують створити нові центри видобутку і розподілу нафти та природного газу. Вони будуть розташовані в Мерсіні та Ізмірі (Туреччина), а також у Тартусі (Сирія).
Турецький генерал у відставці Ердоґану Каракуш стверджує, що газ і нафта з країн Перської затоки транспортуватимуться до регіону Юмурталык через Туреччину.
Компанії Qatar Energy та саудівська Aramco мають намір відновити будівництво Трансарабської залізниці. Цей проєкт було відкладено через проблеми з безпекою під час правління Асада.
Передбачається, що монархії Затоки не матимуть нестачі капіталу й ресурсів для будівництва трубопроводу та зможуть реалізувати його дуже швидко.
Компанія BlackRock ще у 2025 році оголосила про збільшення глобальних інвестицій в інфраструктурні проєкти до 2026 року. З цією метою вона придбала компанію Global Infrastructure Partners за 12,5 мільярда доларів.
Участь країн Перської затоки полягає в наступному: BlackRock і Державний інвестиційний фонд Саудівської Аравії (PIF) підписали угоду про стратегічне співробітництво.
Фактично за останні два роки BlackRock продемонструвала найшвидше зростання чисельності персоналу в Саудівській Аравії, збільшивши його у два–три рази.
А той факт, що Фінк приїхав до Туреччини, є сигналом, що процес потрібно максимально прискорити.
То чому саме Туреччина?
Варіант, який просувають «Ізраїль» і Греція, не має такого рівня попиту та ліквідності для розподілу енергоресурсів, як Туреччина. Це велика країна з розвиненою енергетичною інфраструктурою, що дозволяє швидко будувати трубопроводи.
Туреччина інвестує в технології підземних сховищ. Крім того, здійснюються значні інвестиції в Японії в установки органічного циклу Ренкіна (ORC) та циклічного паросилового перекачування (CPG).
Трубопровід у напрямку Греції та «Ізраїлю» є менш вигідним, оскільки ускладнює та здорожчує умови зберігання з географічної й економічної точок зору.
Обхід Туреччини та прокладання маршруту через Грецію – «Ізраїль» створює додаткову потребу в танкерах і глибоководному обладнанні. Водночас пріоритет завжди надається наземному транспортуванню трубопроводами — це дешевше й швидше.
Крім того, судна класу Q-max (газовози для транспортування скрапленого природного газу) не надто підходять для умов Середземного моря.
Греція не може дозволити собі подібний мегапроєкт з огляду на витрати. Для транспортування вантажів із терміналів використовуються кріогенні вантажівки, що створює додаткове фінансове навантаження на країну, яка перебуває не в найкращому економічному стані.
Судячи з активності BlackRock, компанія зробила ставку на Туреччину, попри сіоністський бекграунд її власників. Причини, з яких «Ізраїль» залишився поза великою грою, залишаються предметом припущень.
Версії різняться — від суто економічної до складних маневрів фінансових груп напередодні можливого завершення проєкту під назвою «Ізраїль».