Історія «Лос-Сетас» показує, як кримінал створює власну армію. Але що відбувається, коли він стає частиною державного механізму?
Колись давно я дивився всілякі документалки про наркокартелі та їхній інфраструктурний розвиток. Особливо цікава тема — так звані парамілітарні формування.
Традиційно картелі наймали для охорони корумпованих поліцейських або вуличні банди, проте в 1997–1998 роках лідер картелю «Гольфо» Осіель Карденас Гільєн завербував групу дезертирів з елітного мексиканського спецназу (GAFE).
Створений спецпризначенцями підрозділ «Лос-Сетас» перетворив кримінальні розбірки на повноцінні військові операції із засідками, розвідкою та залякуванням. У 2010 році він відокремився від «Гольфо», ставши самостійним надзвичайно жорстоким картелем.
Інші синдикати були змушені копіювати цю модель, створюючи власні армії та наймаючи колишніх військових із Мексики, Гватемали (зокрема спецпризначенців «Кайбілес») та Колумбії.
Картель «Халіско — Нове покоління» (CJNG) створив одні з найкраще оснащених бойових підрозділів у країні, зокрема «Групу елітних сил» (Grupo Élite), бійці якої носять камуфляж і бронежилети та пересуваються колонами на бронетехніці. Навіть після ліквідації мексиканською армією ватажка CJNG Немесіо Осегери Сервантеса («Ель Менчо») у лютому 2026 року воєнізовані осередки картелю влаштували масштабні блокади та атаки одразу в кількох штатах.
Картель «Сіналоа» використовує мережу воєнізованих фракцій, таких як Gente Nueva («Нові люди»), Los Ántrax та Los Cabrera, які ведуть затяжні позиційні війни за прикордонні маршрути.
Я не те щоб на щось натякав, але українська версія картелю буде досконалішою і менш вразливою, бо намертво зрослася з державними структурами й структурами ворожої держави. Сподіваюся, що я перебільшую, але час покаже.
Автор: Eugene Bagpiper Dudar