Нещодавно у Полтавській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. І.П. Котляревського та у Полтавській ЗОШ-24 відбулися презентації документального фільму Ніни Кумпан та Оксани Кравченко «Скліфосовський М.В. Подорож крізь час». Автори розкривають маловідомі грані особистості знаного у світі медика, подають їх цікаво та стисло, акцентуючи увагу на полтавському періоді життя видатного хірурга. До того ж фільм змушує замислитися над проблемою збереження культурної спадщини нашого народу.
Цей фільм, до речі, можна переглянути на сайті Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І.П.Котляревського за посиланням: https://youtu.be/svqb2wGfxtg або в YOUTUBEза посиланням: www.youtube.com.
Принагідно зауважу, що на початку квітня 2017 року світова громадськість відзначила 181-ий рік народження видатного медика Миколи Васильовича Скліфосовського.
Ким же став цей хлопчик з сім`ї бідного канцеляриста? Народився він 6 квітня 1836 року недалеко від міста Дубосари Тираспольського повіту Херсонської губернії (тепер - територія Молдови). Навчався в Одеській гімназії, потім – у Московському університеті. Після закінчення у 1859 році університету працював у Одеській міській лікарні. У 1870-1871 рр. – професор Київського університету, пізніше – професор вищих медичних шкіл Петербурга та Москви. М.Скліфосовський справедливо вважається видатним вітчизняним лікарем, який запровадив багато нового і прогресивного у розвиток хірургії: асептику та антисептику у хірургічній практиці, сприяв жіночій медичній освіті тощо.
З 1871 року Микола Васильович разом з родиною щоліта жив у маєтку «Відрада», що у селі Яківці (тепер це передмістя Полтави). Цей маєток площею 600 десятин отримала у спадок його друга дружина. В маєтку займалися й тваринництвом, але справжнім хобі для іменитого хірурга стало садівництво. М.Скліфосовський вирощував яблуні, груші, абрикоси, персики, волоські горіхи, шовковиці, також досяг значних успіхів у селекції: схрещував між собою різні сорти, мав невелику пасіку.
Щороку у «Відраді», яку часто називали «Полтавською Швейцарією», з’являлося щось нове: упорядковані клумби, чудові фонтани, розкішний парк, мисливський будиночок (там тепер бібліотека), артезіанський колодязь, початкова школа для селянських дітей, невелика лікарня, госпіталь для інвалідів, у будівлі якого нині знаходиться музей історії Полтавської битви…
Під час відпочинку Микола Васильович поєднував роботу в саду, винограднику, хмільнику з працею лікаря-хірурга: оперував хворих селян, робив складні операції в Полтавській земській лікарні. Він також брав активну участь у громадському житті губернського міста: з 1884 року був почесним членом Полтавського товариства лікарів, а з 1887 року – членом Полтавського товариства сільського господарства; брав участь у засіданнях Полтавського губернського земства, був почесним мировим суддею Полтавського повіту, губернським гласним Полтавської губернії. У Державному архіві Полтавської області зберігається фонд Скліфосовського: документи і друковані матеріали, які підтверджують надзвичайно широке поле діяльності Миколи Васильовича.
Професійна діяльність М.В.Скліфосовського тривала до 1900 року: стан його здоров’я погіршився, тому надалі він не зміг займатися хірургією. Останні чотири роки життя лікар прожив у «Відраді», помер 30 листопада 1904 року. Тут же, в Яківцях, і похований поруч з сином.
Його ім’я носить Полтавська обласна клінічна лікарня, провулок у Яківцях. Ще збереглися й деякі будівлі його маєтку.
Тамарівський ліс, що нині входить в територію міського дендропарку, Скліфосовський назвав на честь своєї улюбленої доньки. Її та вдову вбили бандити під час громадянської війни.
Володимир Бурий