Наказ був виданий у зв'язку з різким загостренням стратегічної ситуації на фронті, коли війська Червоної армії після поразки в Харківській операції, невдалих боїв у районі Воронежа, на Дону і в Донбасі з величезними втратами відступали до Волги і Північного Кавказу.
Німецьким військам вдалося захопити густонаселені й найбільш розвинені промислові і сільськогосподарські райони СРСР.
Наказ мав на меті ліквідувати пораженські настрої у військах, підвищити рівень дисципліни й відповідальності командного складу. Сталін вимагав наведення в армії «найсуворішого порядку і залізної дисципліни», знімати з посад і судити командирів будь-якого рангу, які допустили відступ військ без наказу вищого командира.
До кожного військовослужбовця оголошувалася вимога – ні кроку назад без наказу командування.
Фактично, наказ №227 став спробою компенсувати безвідповідальність та бездарність командування Червоної армії, ослабленого репресіями кінця 1930-х років, а також катастрофічно низький бойовий дух серед солдатського загалу.
Влітку-восени 1941 року операції радянських військ завершувалися розгромом, втратою тисяч одиниць військової техніки, відступом по всій лінії фронту та кількома грандіозними оточеннями (Уманський котел – близько 100000 солдат, Київський котел – понад 660000 солдат, Азовський котел – близько 100000 солдат).
Наказ №227 став спробою вирішити проблеми без усвідомлення власних помилок.
Брак мотивації та бездарність командування згідно з наказом вирішувалися дуже просто: «Сформировать в пределах армии 3-5 хорошо вооруженных заградительных отряда (до 200 человек в каждом), поставить их в непосредственном тылу неустойчивых дивизий и обязать их в случае паники и беспорядочного отхода частей дивизии расстреливать на месте паникеров и трусов и тем помочь честным бойцам дивизий выполнить свой долг перед Родиной».