Не можу сприйняти того, як при мізерному значенні мінімальної заробітної плати можна встановлювати зарплату, що у 200 разів перевищує цей рівень (зазначу, що йдеться про працівників, які отримують оплату з бюджету). А саме така норма проголосована парламентом.
Закон встановлює зарплату в місцевих судах у розмірі 30 мінімумів, в апеляційних – 50, у Верховному Суді – 75. Але це тільки оклад. А є ще надбавки до окладу! До 80% - за вислугу років, 15-20% – за науковий ступінь, 5 і 10% – за роботу з таємними документами. Ці три надбавки у максимальному розмірі сягають 110%. А є ще регіональний коефіцієнт (до 25%).
Максимальна оплата суддів місцевих судів складає 126 тис., апеляційних судів – 210 тис. І якщо для останніх двох категорій передбачене поетапне введення, починаючи з 63 і 105 тис.грн., то у Верховному Суді це вводиться відразу.
Після цього рішення нам очевидно слід очікувати масової імміграції суддів з Польщі. Бо там оплата судді Верховного суду складає утричі менше –105-120 тис.грн. У Чехії, Латвії, Литві вона ще менша. Не забудемо згадати, що і економічна ситуація в цих країнах дещо інша.
Не забуто і про особливі пенсії. Правда, називають їх не пенсіями, а щомісячним довічним грошовим утриманням. Воно може складати до 90% зарплати. Причому не до зарплати у період перебування судді на посаді, а до зарплати нині працюючого судді.
При середній пенсії в Україні 1,7 тис. грн. допускається нормальним, виплати декому пенсій у розмірах сотень тисяч гривень (у 160 разів більше нинішнього мінімуму).
Не хочу згадувати інших соціальних норм. Цього досить.
Не знаю, що додати до сказаного. Бо вже навіть не сумно…
Віктор Пинзеник
Екс-міністр финансів України
Джерело: «Обозреватель»