Влада на 220 вольт: символічна помилка чи системна проблема?
Я спочатку не повірив. Бо ж не можна бути настільки тупим.
Тому навмисно подивився «новорічне привітання президента В. Зеленського».
Процес перегляду нудних 21 хвилини виявився непростим, нервовим та з мого боку дещо емоційним — але я мужньо додивився до кінця.
І буквально на останній хвилині мої страждання були виправдані: я почув те, що хотів перевірити, а саме — про «має бути 220».
З контексту спічу зрозуміло, що йдеться про напругу в електромережах величиною 220 вольт. Це було його, типу, побажання нам, українцям. Як же добре, що я цього не дивився в новорічну ніч.
Справа ж у тому, що в Україні вже пів року як діє новий єсівський стандарт: 230 V.
Тобто вже пів року як «має бути» 230 — а не 220.
Тому що «двісті двадцять» — совєцький стандарт. Навіть за порєбріком у есесесер-дрочерів його вже нема.
А наш, прости господи, «гарант Конституції» так і живе радянськими стандартами. Він не в курсі, що в Україні відбуваються євроінтеграційні зміни. Зелена зекоманда більше цікавиться корупцією, придушенням свободи слова, переслідуванням незгодних.
Окей, не всі «звичайні люди» знають про перехід з 220 на 230 ще пів року тому. Ладно. Тим більше, що це мало що змінює: наші електроприлади нормально працюють і будуть працювати в країнах ЄС — усе як завжди.
Але ж ти, бляха, цілий Президент України.
У тебе сотні тисяч прямих підлеглих.
У тебе Генпрокуратура, СБУ, ДБР, усілякі міністерства та ще й РНБО на додачу.
Ти ж звертаєшся до всього величезного народу в одне з найбільших свят.
Тебе ж будуть слухати навіть ті, хто зазвичай не слухає.
Кожне твоє слово буде просвічене рентгеном — і в москві, і у Вашингтоні, і у Брюсселі, і в Лондоні, і в Парижі.
«Що він хотів цим сказати?»
«На що він натякає?»
«Чи не криються за цими словами приховані сенси?»
Тому подібні виступи мають ретельно шліфуватися — зазвичай кількома медіаекспертами та досвідченими спічрайтерами.
Бо це ж будуть «меседжі» як для світових топполітиків, так і для мільйонів звичайних людей.
Ти, врешті-решт, — символ України для багатьох іноземців та українців за кордоном.
А воно ляпає: «І не 179, а всі 220 — так, як має бути».
Ще б бовкнув про «бій курантів» — як це зробила команда Мінцифри напередодні нового 2020 року (такий факт дійсно мав місце наприкінці 2019-го, це правда).
У президента Зеленського зараз дуже складні часи, його влада в Україні буквально балансує на межі прірви. Його постійно критикують за корупцію, за страшне кумівство, за дику некомпетентність, за намертво стиснуту булаву влади та небажання передавати її комусь іншому.
Завдяки всій дружній квартал-команді колись демократична країна перетворилася на полу-росію: з політичними розправами, фальсифікацією кримінальних розслідувань та майже повною відсутністю демократичних принципів ЄС у реалізації владних повноважень.
І на всьому цьому фоні він знову публічно продемонстрував, що він:
а) має проблеми зі сприйняттям об’єктивної реальності;
б) не знає, що роблять його ж підлеглі (зокрема НКРЕКП);
в) не в курсі, чи відбувається в Україні євроінтеграція;
г) тексти для найвищого керівника виконавчої влади досі пишуть тупуваті сценаристи несмішного гумористичного шоу.
І оце все — про людину, яка говорить та діє від імені всіх нас, українців.
І з цим треба терміново щось вирішувати. Не повинно бути так, щоб ось така безвідповідальна, неосвічена, обмежена людина приймала гіперважливі рішення.
Не повинно. Крапка. Це просто знущання з принципів народовладдя.
А ось яким чином це зробити — тут єдиної позиції немає, з урахуванням війни, яка й не думає закінчуватися.
Особисто мені більше до вподоби «непальський варіант» — але не буду наполягати.
Хоча все до цього йде.
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»