Одесити, генетично налаштовані на життя всередині КВН, чекали від Міхо виконання другої частини Марлезонського балету: карколомного пересування дахами Приморського бульвару з ефектним придюкуванням на маківку Арману Еммануелю дю Плессі де Рішельє без парашута, взяття приступом порожнього поліцейського блокпосту на в'їзді до Привозу, урочистого закайданення бариги Труханова безпосередньо на очах нещасних лікарів з плакатами останньої надії #CпасёмВрачей. Політично ефектним було б і купання в позеленілій воді на Ланжероні.
На жаль, масовка не вдалася. Світлини «з-під Дюка», які переглянув автор, зафіксували дійство вочевидь меморіального спрямування: на обличчях учасників – посмертні маски, в очах – невіра у перемогу «Руху нових сил». На увесь мітинг одна натужно весела людина – сам предмет обожнювання Міхо. Практично відсутні люди в зеленому. Навіть селфі з місцевими ново(мало)рухливими бабцями вразило похмурою приреченістю на поразку від євросолідаризованого «бариги Парашенки».
Ще з моменту реанімації Міхо у якості українця нас муляло запитання: навіщо країні два президенти? Адже блазні не терплять конкуренції! Ви десь бачили під чиїмось троном двох паяців? Після вояжу Саакашвілі до Одеси пробило на здогад: Зеленський запустив Міхо на роль лакмусової серветки для перевірки ступеня помутніння мізків від квартальних реприз і непристойних вчинків.
Схема: якась простакувата до позеленіння частка піплу Одеси схавала номер Міхаела Ніколозовича з демонстрацією ексклюзивних кайданок, у яких екс був видворений до Польщі. Діючий отримав сигнал на рефрен з маніфестацію трусів у незабутньому номері з роялем.
Труси, себто м'яч – на половині поля Міхо. Пацанам-президентам – робота, нам – смішно. Це у Маньчжоу-Го колись називалося Суспільством Згоди, у сучасній Швеції – Законом про обов'язкове взаємовизнання добровільности поривань громадян до злягання. Шведам з 1 липня минулого року приємність бажано завбачливо оформляти письмовою згодою, завіреною у нотаріуса. Не поклопочешся – загримиш на п'ять років.
Ну, це – між іншим. А от візит лідера Руху НС до Південної Пальміри, як зазначають південно-пальмірські ЗМІ, виявився банально ніяким. Цих людей, котрі слухали Самого Михайла Михайловича, дежавю з просто Міхаелом втомило.
Поновлений українець традиційно запізнився, посилаючись на спеціально влаштовані засланими Парашенкой баригами корки на вулицях. Хто б сумнівався – звісно, з метою недопущення злиття вождя з народом.
У натовпі прихильників «Того, хто повернувся будувати» переказували, що бачили міського голову, який, буцімто, особисто розставляв автівки впоперек найвужчих місць маршруту пересування білої іномарки з Міхо всередині. Як підкреслюють на сайті «Думской», Труханов був також звинувачений у вильоті «Чорноморця» з футбольної прем'єр-ліги і розмноженні синьо-зелених водоростей. Як на нас, гнати *** мітлою чужого Одесі «середньовічного бандерлога» (©, Саакашвілі) треба за набагато серйозніші провини.
У кращих традиціях популізму одеситам всучили карт-бланш на зміни у країні – лише їм, стерильно чесним місцевим однопартійцям, довіряє Міхо місію врятування України від знаємо якого корупціонера. Щоправда, особливого ентузіазму від карт-бланшу у натовпі зафіксувати не вдалося. Принаймні, запису до виборчого списку РНС не оголошували. Як на нас, пересічному одеситові слід поберегтися, адже не кожен обиватель волів би робити революцію пліч-о-пліч з «антикорупційними спецназівцями, вовкодавами і ангелами мсти», а саме такі відчайдухи вже комфортно розмістилися у першій десятці списку, як з гордістю за свій спецназ і вовкодавів повідомив М.Н. Саакашвілі.
Клоунада перед Дюком завершилася обнесенням мерії стрічкою в алармових кольорах, мовляв, розсадник.
Натовп ще довго селфився з правою рукою нового президента, що компенсувало емоційні втрати від незавершеності другої частини Марлезонського балету. Далося взнаки, що сценарій писався точно не першою леді Оленою Зеленською, котра саме скорювала Париж з Берліном брючними одностроями.
Вадим Демиденко