Чому її критикують?
Вже майже місяць в українських ВНЗ діє обов’язкова базова військова підготовка студентів-другокурсників. Молоді чоловіки 18–25 років, які не навчаються у вишах, зобов’язані проходити її замість строкової служби, скасованої у 2022 році.
У результаті молодь отримає військові спеціальності та складе присягу. Для студентів і їхніх батьків, кажуть експерти, це привід для хвилювань, адже вони вважають, що молодь готують до мобілізації. Не дуже заспокоює й те, що за законодавством мобілізація в Україні починається з 25 років, бо існує страх, що все може змінитися будь-якої миті.
До закону, який запроваджує обов’язкову базову військову підготовку, експерти мали чимало зауважень. Вони вважали, що така підготовка може стати формальністю, і пропонували іншу модель — курс «Основи національного спротиву» у вишах. Але цього так і не сталося.
БЗВП — базова загальна військова підготовка, яку з вересня обов’язково мають пройти студенти другого курсу як державних і комунальних, так і приватних вишів. Студентів старших курсів ця реформа не стосується, хоча уряд заявив, що БЗВП запроваджують для молоді, аби вона отримала навички та вміння для захисту країни. Програма складається з теоретичної та практичної частини: вогнева підготовка, тактична медицина, робота з БПЛА, мінно-вибухова безпека, міжнародне гуманітарне право, а також навички поводження зі стрілецькою зброєю.
Теоретичну частину мають опанувати і хлопці, і дівчата — на це відведено 90 навчальних годин.
Практична частина обов’язкова для хлопців і добровільна для дівчат, на неї відводять 210 годин. Тренування на полігонах і в навчальних центрах відбуватимуться лише за умови відсутності медичних протипоказань.
Міністр освіти і науки Оксен Лісовий назвав ще одну підставу не їхати на полігон: студент, чиї переконання забороняють брати до рук зброю, має право не проходити практичні заняття. «Але є інші модулі: тактична медицина, орієнтування на місцевості, багато іншого про те, як працює система оборони. Це все можна вивчати», — сказав міністр в інтерв’ю «Вікна TV».
Після завершення курсу БЗВП усі мають скласти залік і отримати військові спеціальності, а також скласти військову присягу. Невиконання цих вимог може стати підставою для відрахування студента чи студентки з вишу. Рішення про навчальний центр для практики ухвалюватиме Генштаб ЗСУ після отримання списків тих, кого допустять медичні комісії.
БЗВС — базова загальна військова служба для молодих чоловіків 18–25 років, які не мають відстрочки та не навчаються у вишах. Вона замінила строкову службу.
У БЗВС є кілька новацій. По-перше, молоді чоловіки можуть самі обрати час проходження служби, але завершити її повинні до досягнення 25 років. У мирний час вона триватиме до п’яти місяців, у воєнний — до трьох. Роботодавець при цьому зобов’язаний зберегти робоче місце за працівником. Порядок проведення курсу затвердили ще влітку 2024 року. Фактично, поправки до закону щодо студентів копіюють армійську модель. Навіть назва — БЗВП — збігається з програмою для мобілізованих. Відтоді довкола теми точаться дискусії.
Аналітикиня Центру ініціатив «Повернись живим» Ярослава Братусь зазначає, що новий обов’язковий курс «може нервувати частину студентів і батьків». «Більшість з них не пов’язані з військовою системою, тому перша думка — це мобілізація. Хоча до 25 років вони мобілізації не підлягають», — розповіла вона ВВС News Україна.
За оцінкою експертів цього центру, виші виявилися не готовими до впровадження БЗВП, хоч багато з них почали викладання у вересні. Моніторинг показав, що частина закладів вирішила запроваджувати курс із другого семестру 2026 року. Подекуди студенти взагалі не знали про появу нового предмета, а в інших вишах їм повідомляли, що підготовка не передбачає ані складання присяги, ані отримання спеціальності. У багатьох закладах бракує тренажерів, зброї, макетів. Практичні заняття в центрах ЗСУ теж проблематичні: центри перевантажені мобілізованими, інструкторів не вистачає.
Крім того, Братусь сумнівається в ефективності курсу: «Учорашні школярі пройдуть його один раз на другому курсі й не поновлюватимуть знання до 25 років, коли стануть військовозобов’язаними. То що, вони знову проходитимуть цей курс?»
Уряд радить залучати до викладання людей із бойовим досвідом і навчати їх педагогічної майстерності. Водночас є вимога, щоб викладачі мали вищу освіту й були здатні за віком та станом здоров’я якісно проводити заняття. «Ветеранів і демобілізованих багато, але далеко не всі можуть викладати у вишах. Бойового досвіду замало — потрібні педагогічні, комунікаційні, лідерські навички», — наголошує Братусь. За її словами, викладач, який служив 20 років тому і не брав участі в сучасній війні, може лише витрачати час студентів. «Тоді це радше профанація. Студенти нібито й пройшли курс, але їх вчили зупиняти кров джгутом Есмарха, яким користувалися ще минулого століття. Вони не знатимуть сучасної тактики ведення бою», — каже експертка.
Висновки про рівень підготовки можна буде робити лише після завершення курсу, але наразі ситуація виглядає саме так, додає вона.
В університеті «Києво-Могилянська академія» базову військову підготовку запровадили ще торік у межах пілотного курсу для добровольців. Тоді записалися понад 70 людей — студенти, викладачі, співробітники. Тож із вересня, коли дисципліна стала обов’язковою для другокурсників, НаУКМА без проблем почала навчання. «На сьогодні ми вже маємо молодших інструкторів, підготовлених торік. Викладають у нас учасники бойових дій із київських бригад, з якими університет має партнерські стосунки. Це або військовослужбовці, або демобілізовані», — розповів ВВС News Україна ректор НаУКМА Сергій Квіт. Він наголошує: така підготовка принципова для вишу не лише через здобуття молоддю практичних навичок. «Ми всі маємо зміцнювати українські мілітарні традиції», — переконаний він. Проте приклад Могилянки радше виняток.
Причини повільного запуску БЗВП в інших вишах полягають не лише у браку ресурсів. Ще влітку у викладацькій спільноті та Міністерстві освіти обговорювали іншу модель військової підготовки — дисципліну «Основи національного спротиву». Багато освітян вважають її ефективнішою за БЗВП. Передусім ідеться про регулярне вивчення предмета протягом кількох років, починаючи з третього курсу. Цей курс не передбачав би складання присяги чи отримання спеціальності, натомість включав би навички виживання в надзвичайних ситуаціях, основи руху опору на окупованих територіях. Практичні заняття пропонували проводити не на полігонах, а на базі військових училищ чи інших закладів поруч із вишем.
Законопроєкт про «Основи національного спротиву» вже тривалий час лежить у парламенті, але досі не розглянутий.
Тож поки цей закон не ухвалено, студентську молодь готуватимуть до захисту держави в умовах обмежених коштів і ресурсів.