"Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що зачиняєте Царство Небесне людям; бо самі не входите і бажаючих увійти не пускаєте.... Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що очищаєте чашу і тарелю зовні, а всередині вони повнісінькі крадіжу і неправди. Фарисею сліпий! Очисти перше чашу й таріль усередині, щоб чисті вони були й зовні… Змії, гадюче поріддя! Як утечете ви від засудження до геєни?"
Ісус Христос
Історія доводить, однак, що навіть найневинніша канонічність має природну тенденцію з часом перетворюватися кам’яніти, мертвіти, тобто скочуватися в фарисейство, якщо цьому процесу свідомо не запобігати.
«Тобто якщо використовувати шкалу етичну, канонічність може бути "добра" й "погана". Перша виконує свою головну функцію, тобто закріплює традицію – моральні імперативи, що передаються з покоління в покоління, - пише дослідник Роман Павлов. – Вона спрямована у майбутнє, вона творча і доброзичлива, вона, зрештою, миролюбна, бо не шукає конкурентів і не намагається їх витіснити – для самоствердження вона їх не потребує. Обрядово-матеріальний аспект для такої канонічності важливий, але не визначальний. "Погана" канонічність – фарисейська. Вона забула про своє призначення і зосередилась на пошуку ворога – усього неправильного й неканонічного. Така канонічність живиться негативом, вона деструктивна і антитворча, вона зациклюється на минулому, в якому демонстративно віднаходить свою ексклюзивну легітимність».
Така канонічність завжди пхає носа у справи вірян інших релігій та конфесій і роз’єднує людей, протиставляючи "істинній" релігії решту "неістинних", та й навіть у межах "істинної" релігії, поділяючи конфесії і людей на канонічних і неканонічних. Внаслідок цього вона перестає бути собою і перетворюється у на себе, у якої й з’являється згаданий синонім – фарисейство – ця стара, як світ, спокуса, що й донині зберігає свою дієвість.
Нині багато розмов точиться довкола об’єднання українських церков і створення єдиної Помісної православної церкви. Однак РПЦ уперто називає такі дії «розкольницькими» і навіть досі не визнає Українську православну церкву Київського патріархату. Дійшло до того, що за часів президентства Віктора Януковича деякі діячі РПЦ у 2-10 році зверталися до нього з проханням… заборонити діяльність УПЦ КП! Як «неканонічну»…
Та чи є сама Російська православна церква канонічною?
Адже відомо, що 1448 року саме Московська єпархія стала «розкольницькою», відокремившись від Київської Митрополії. Та лише через 141 рік (1589 року), шляхом підкупу і шантажу, вона отримала визнання Константинопольського Патріархату.
ГО «Останній Бастіон» оголошує конкурс творчих робіт «Чи є Російська православна церква насправді канонічною?». До участі в ньому запрошуються історики, релігієзнавці, краєзнавці, журналісти і, звичайно ж, самі священики усіх без виключення конфесій. Роботи (обсягом не більше 10 тисяч знаків) приймаються до 1 червня ц.р.. Кращі з них будуть опубліковані на нашому сайті, а також рекомендовані експертним журі для випуску окремою брошурою.
Для переможців конкурсу встановлено такі премії:
1 премія –3000 гривень.
2 премія –2000 гривень.
3 премія –1000 гривень.
Творчі роботи надсилаються в електронному вигляді на адресу ГО «Останній Бастіон» bastionpoltava@gmail.com (обов’язково вказати всі свої контактні дані).