Зотько і Попенко здали росіян.
Номінальний власник російського онлайн-казино Pin-UP Ігор Зотько вийшов із СІЗО та перейшов під цілодобовий домашній арешт із носінням електронного браслета.
Ця новина з’явилася в інформаційному просторі майже одразу після рекордної спецконфіскації в бюджет — 2,6 мільярда гривень від Pin-UP, яку реалізувало ДБР.
Спецконфіскацію супроводжував вирок директору цього казино Олексію Попенку, який пішов на угоду зі слідством і дав свідчення проти всіх причетних.
Звісно, історія, коли навіть номінальний власник Зотько — менеджер росіян в Україні — виходить із СІЗО, викликає певні запитання.
Але зради тут точно немає — і ось чому.
Ігор Зотько, як і директор казино Попенко, пішов на угоду зі слідством та надав повні й викривальні покази по всій справі. Деталі мені невідомі, але, найімовірніше, Зотько:
• визнав контроль Pin-UP в Україні з боку росіян — Дмитра Пуніна, Олександра Матяшова (Ріддік) та дружини Пуніна, CEO Pin-UP Марини Ільїної;
• підтвердив факт збору росіянами персональної інформації військовослужбовців;
• розкрив деталі планування замаху на журналіста Євгена Плінського, який, за наявною інформацією, організували Зотько, Пунін, Ріддік та Ільїна;
• надав повну картину корупційної взаємодії Pin-UP з керівництвом КРАІЛ — Іваном Рудим та Євгеном Яхнієм, які за гроші ігнорували російський контроль над Pin-UP і блокували процедуру позбавлення їх ліцензії.
І, вочевидь, це ще не все: розблокований телефон Зотька став справжнім путівником українською корупцією — російські гроші знаходили шлях усюди.
Керівник Головного слідчого управління ДБР Дмитро Мірковець нещодавно повідомив, що лише на підкуп судів та окремих чиновників для уникнення покарання через ухилення Pin-UP від сплати податків було передбачено бюджет у 400 тисяч доларів:
• 70 тисяч доларів — на контрекспертизу, щоб спростувати висновки експертиз ДБР;
• 150 тисяч доларів — на підкуп інших правоохоронних органів, щоб ті завадили розслідуванню.
Ці цифри добре ілюструють рівень впливу та масштаб тиску з боку Pin-UP. Вони засівали грошима буквально все — і це стосувалося не лише медіа.
У таких умовах визнання Ігорем Зотьком своєї провини та підписання угоди зі слідством стали джекпотом для розслідування.
Саме завдяки угодам Зотька і Попенка ДБР вдалося застосувати до арештованих 2,6 мільярда гривень механізм спецконфіскації без можливості оскарження та скасування.
І це сталося дуже швидко — без багаторічних судових процесів, які Pin-UP, без сумніву, намагалися б затягувати.
З моменту арешту цих коштів і до укладання угод росіяни понад 50 разів намагалися скасувати арешт шляхом підкупу суддів та публічного тиску на слідство.
50 спроб з безлімітним бюджетом. Протистояти цьому було надзвичайно складно.
Але після угод Зотька та Попенка гроші росіян безповоротно пішли до українського бюджету на потреби фронту.
Звісно, у межах цих угод фігуранти також отримали певні «плюшки».
Але це вже не має суттєвого значення: з його боку є підписане визнання провини, надані важливі покази, співпраця зі слідством. Його вирок, як і вироки Рудому та Яхнію, — лише питання часу.
Справа дійсно велика й складна.
Тому ця історія — не про зраду. Це — про професійну та філігранну роботу слідчих ДБР, які замість багаторічного топтання на місці змогли швидко дійти до хоч і проміжного, але надзвичайно вагомого результату.