Хто би сумнівався – у кожного з нас склалася своя думка про святковий парад до 30-річчя Незалежності.
Від щенячого захвату до категоричного неприйняття...
Себе ловимо на компромісі: обома руками підтримуємо небувале патріотичне піднесення учасників від споглядання нашвидкуруч склепаної воєнної моці, яка буквально днями знесе к бісовій матері російський чортополох із святих земель нашої дідизни. Захотілося у це беззастережно повірити. Засвідчуємо найвищу повагу до захисників і захисниць у вимуштруваних «коробках», трохи заздримо польським F-16 і британським «Тайфунам».
Та все ж головною дієвою особою параду (ще зовсім особинкою!) називаємо оте неймовірно симпатичне дівча з оглушливо пронизливою піснею. То янголя виспівало нам усім наказ ще поборотися за омріяне майбутнє, то прозвучав камертон для налаштування суголосся нації.
Після того фінального парадного акорду ми, витираючи сльози, навіть змирилися з присутністю на святі «брата Цицька» з булавою. Навіть легке, аж якесь трохи легковажне помахування крильми гігантської «Мрії» над зачарованим Хрещатиком сприймалося вже буденно – полетіло, то й гаразд.
Звісно, ІМХО, але блазень таки випадав з контексту. І не тому, що остогидло і завчено гундосив написане своїми генітальними режисерами про чужі йому речі, театрально пускав очі під лоба і сльозу з ока, боявся на метр відійти від бодігардів (чи вже знав про маніяка, який чатує на президентів із зеленкою?), а тому що клоуну – клоунове: цяцьки, машинки, брязкальця, песики, музончик.
Підказка Офісу Зе; до чергового подібного дійства створіть полк Першої Леді. Уявіть виск недалекого зеленого глядацтва від проходження коробки губатеньких дівзуль з котиками на руках – оконфузиться і попливе Хрещатик! А Перша Лєна чимчикує в авангарді така вся із себе, з плакатом «Кожній дитині у Конча-Заспі по пакетику Віскаса!».
От минулого року квартальний шабаш до 29-го Дня був його, пуцькуватого. Стегна корабельно-естрадних сосен, звізда на Сердючці, державний прапор як підстилка. Ну, і ще трохи субстанції на вентилятор. Тепер можна, коли уляглося праведне полярне і чужа опінія вже не розпікає твоє пацифістське єство до білого жару.
Атож, чи вважати за честь сучасній, на тисячоліття віддаленій від неоліту людині екстаз від гуркоту машин для масового вбивства собі подібних? Попри момент протистояння з братським ворогом? Попри необхідність вбивати, бо уб'є тебе, твою сім'ю і спалить твій куток на хуторі?
Порівнюйте. …Усе до ноги плем’я вивалило з печери – «коробками» по п'ятеро чоловіча половина місцевої цивілізації з дрюками на плечах, під несамовитий гуркіт шаманського бубна рушає на завоювання у сусідньої агломерації декількох гектарів випасу для своїх зголоднілих кіз, які обнесли усі кущі до цурки і з'їли вождеву плащ-накидку із шкури саблезубого тигра. Останній прецедент вивів вождя із себе.
Незаміжні дівчата кидають воїнам вінки з польових квітів (жоржинами і гладіолусами ще й не пахне) й упихають за пов'язки на стегнах носовички із шкури саблезубих тигренят з випаленими власноруч завітними вензелями. Заміжні з виводками нащадків на руках вигукують войовничі гасла про клятих бандєровцев і необхідність термінового збільшення козячого поголів'я. Розмір бойових ломак і шал в очах воїнства глушить у жіноцтва думки про реальну вірогідність свого нового статусу – добре, якщо лише половині жіночого натовпу доведеться вже надвечір ставати молодими вдовицями…
Тож тих неолітичних піонерів-агресорів тавруємо як предтеч путінської Росії, і їхній парад – дефіле людоїдів. А як сусіда вирішить розжитися твоїми випасами? Стрімголов на поле бою і лєнта за лєнтою! Без парадної мішури, шоу і помпи. Хіба що з шаманом…
Тому й не лежить уся наскрізь націоналістична душа до бутафорії з ракетними носіями і зірками на погонах. Від неоліту сюди – десять тисяч років, мали б і на олію розжитися.
Знаємо, що плетемо невпопад, але на герць за Вітчизну слід іти гідно і без галасу. Не мірятися, у кого палиця важча, а меч гостріший. І з коня падати на полі бою достойно. Не на концерт блазня ж зібралися.
Буває до підошви щось приклеїться, і ти шльопаєш з ним, шукаючи, оби що ту капость зчистити. Все копистка не трапляється, будь ти неладний, лаєшся.