Журналісти поважають читачів, які, маючи досвід свого нелегкого повсякденного життя, аналізують і прогнозують набагато краще наших політиків, депутатів і чиновників. Напередодні побоїща біля газетної арки в газеті “Полтавська думка» з’явився лист одного із полтавців під назвою “Страшно мені, страшно”. У ньому наш земляк писав, що не зовнішні фактори можуть призвести до громадянської війни в Україні, а українська владна камарилья. “І чи не оголосили вже ті ж самі “міністри-капіталісти” своїми е-деклараціями справжню громадянську “війну” всьому знедоленому українському народу?”, - риторично запитував автор.
І як у воду глядів. Бо незабаром у Полтаві відбулися події, які сколихнули всю Україну. Чи це не перший імпульс майбутньої громадянської війни, який вибухнув через вузькокорпоративну сутність і зашореність місцевої влади??? Україна була шокована, що напередодні можливої відміни мораторію на продаж землі, у Полтаві люди вийшли на битву не за гектари і сотки, а за мізерний клаптик землі, який за своїми розмірами у п’ять разів менший від... футбольного воротарського майданчика. А що ж буде, коли на кону стоятимуть сотні тисяч гектарів землі?
Полтавці вже знають хронологію кривавої битви за “газетну арку”. До справжньої битви привела відома “схема Януковича”. 5 квітня полтавці вийшли на мирний протест з метою розблокування арки, відповідно до державних будівельних норм призначеної для проїзду пожежних машин і швидкої, для найшвидшої ймовірної евакуації... Натомість скоробагатьки перетворили арку на броньований дзот. А потім на захист цього дзоту кинувся підрозділ тітушок з ломами, ножами й кастетами. Вам це нічого не нагадує? Такий сценарій знайомий нам з часів початку Євромайдану.
У чому сутність кривавих подій в Полтаві? На думку притомних людей, у тому, що кожна людина раніше мала право вийти із числа членів Партії регіонів, але при цьому Партія регіонів назавжди залишалася у свідомості тієї людини. Полтавцям відомо, скільки колишніх янучар перебувають у місцевій владі. Чому декомунізація не вирішила всіх проблем? Тому, що разом з декомунізацією потрібно було проводити й дерегіоналізацію (люстрацію). Не провели. Тож тушки (в Полтавській міській раді вже є цей тухлий “свіжак”) і тітушки до цього часу в тренді. Чи не призведе ця “модна схема” ще до якогось іншого кровопролиття?
Протистояння в Полтаві не обмежилося одним днем. Воно триває... Наступного дня полтавці блокували міську раду, а потім вирушили пішою ходою, як казали самі ходоки, по місцевому “великому цукровому шляху”: від міськради - до зупинки “Цукрова” й до офісу політичного цукротресту – партії «Совість країни». Демонстранти казали, що передвиборчий солодкий цукор, як того й слід було очікувати, завершився кровопролиттям і ще невідомо чим закінчиться взагалі.
Опозиційні депутати міської ради ініціювали скликання сесії на 7 квітня. Вона не відбулася. А чи могла відбутися? Напевно, ні. Бо для більшості депутатів міської ради, які переймаються тільки своїми особистими проблемами, в Полтаві - все тихо і спокійно. Ви сумніваєтеся? Зайдіть на сайт міської ради і почитайте, чим займалися наші обранці у той період, коли в Полтаві проливалася кров і відбувалися пікети з демонстраціями. Ви побачите традиційні фото з посмішками полтавських чиновників, стратегічні інформаційні повідомлення про... дерева, кущі, музику, двомісячник чистоти. Безперечно, й ці події мають велике значення! А хто б сумнівався? Однак виникає питання: або чиновники не тримають руку на пульсі міського життя, або не хочуть знати, де в Полтаві пульсує найактивніше? Ні роз’яснень, ні офіційних повідомлень... Все спокійно? А може, мову відняло?
А тим часом уже наступного дня після кровопролиття, 6 квітня, народні депутати від Полтавщини Сергій Каплін і Костянтин Іщейкін зареєстрували у Верховній Раді проект постанови про перевибори міського голови Полтави. У разі її підтримки парламентом, позачергові вибори Полтавського міського голови відбудуться на наступну неділю після спливу 60-денного строку з дня набрання чинності цієї постанови. У пояснювальній записці до проекту постанови С. Каплін і К. Іщейкін наголошують: “Одним з останніх, найбільш кричущих доказів зловживань міського голови є неодноразові акції протесту полтавців проти забудови арки будинку на вул. Соборності, 27 м. Полтави, що призводять до масових заворушень, від яких страждають прості громадяни. Нині полтавською громадою вирішується питання щодо відкликання міського голови з посади за народною ініціативою”.
Крім того, на своїй сторінці в соцмережі народний депутат Сергій Каплін повідомив, що свавілля в арці в Полтаві кришують люди Авакова: “Сестра керівника ФОП Степаненко, який забудовує скандальну арку газетного ряду в Полтаві, депутатка облради від БПП Ірина Степаненко - цивільна дружина кримінального авторитета Саші Браслєта. Цей “діяч” - помічник нардепа Котвіцького - близького соратника глави МВС Авакова. Ця ОПГ вже зазіхала на полтавські надра, тепер їхні люди зухвало захопили прохід в будинку в центрі міста. Саме завдяки “криші” від Авакова справа дійшла до крові”.
Згодом Сергій Каплін і Костянтин Іщейкін зареєстрували постанову про тимчасову слідчу парламентську комісію, яка повинна розслідувати не тільки, що сталось, а й причини цього. Наша найбільша проблема в тому, що розгрібаємо наслідки, а не впливаємо на причини. Одне з ключових завдань комісії - встановити, як діяла злочинна група, яка підкуповувала депутатів, організовувала схеми дерибану.
У свою чергу міністр Аваков повідомив, що МВС України анулювало ліцензію охоронної фірми “Скорпіон-2016” із Кременчука, яка брала участь у протистоянні біля арки “Газетного ряду” в Полтаві. На думку міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова, вина за ситуацію, що склалась у Полтаві, лягає на полтавську міську владу. Також Аваков повідомив, що підозрюваного у завданні ударів ножем активістові й учаснику АТО Олександру Кобі в сутичках під аркою “Газетного ряду” затримали, і ця людина вже знаходиться під слідством. Міністр наголосив, що правоохоронці вже встановили особи та знайшли всіх учасників бійки біля “Газетного ряду”.
А тим часом начальник поліції Полтавщини розігнав поліцейську комісію Степаненко. Діяльність комісії, яка займалася конкурсним відбором та переатестацією поліцейських у Полтавській області, призупинили. Відповідний наказ підписав начальник Головного управління Нацполіції Полтавщини Олег Бех. За дивним збігом обставин комісію очолювала депутат облради Ірина Степаненко - сестра Віктора Степаненка, який отримав від місцевої влади Полтави дозвіл на забудову скандальної арки.
У Полтаві склалася дивна ситуація. Про криваві події в місті протягом перших п’яти днів громадськість інформували: активісти, народні депутати, опозиційні депутати міської ради, керівництво обласної влади, правоохоронці, журналісти. Офіційна влада Полтави - депутатська більшість - мовчала і, взагалі наче й не дихала. Що ж з вами відбувалося, - запитували активісти, - чоловіки й жінки з депутатськими мандатами і вирішальним впливом на події в Полтаві? Бо деякі полтавці вже злякалися, що їхніх обранців уразив вірус політичного “діабету” - від їхнього ж власного передвиборчого цукру. Причому настільки вразив у найкритичніший момент кривавого протистояння в місті, що представники більшості в міській раді або різко підсіли на політичний “інсулін”, або взагалі пішли на лікарняний до відповідного “диспансеру”?
“То, можливо, в Полтаві слід проводити позачергові вибори не лише міського голови?”, - дійшли логічного висновку протестувальники.
Мешканці будинку по Соборності, 27 у Полтаві вже звернулися з великим відкритим листом до Президента, Голови Верховної Ради, Генерального прокурора, голови Верховного Суду, Міністра внутрішніх справ, Голови Полтавської обласної державної адміністрації.
У ньому є такі рядки: “...Останнім часом полтавський міський голова О.Ф.Мамай пороздавав направо і наліво різним підприємницьким структурам (очевидно, далебі не безкоштовно) велику кількість об’єктів, котрі не належать до комунальної власності, а є спільним майном жителів будинків: підвали та горища, наскрізні проїзди (арки) тощо... Однак сьогодні люди вже не ті, якими вони були навіть два-три роки тому. Майдан круто змінив їхню свідомість, підняв самоповагу та гідність, на що місцева влада, мабуть, не очікувала... Ми переконані, що ситуацію в Полтаві виправити простими заходами не вдасться. Умовляння не діють, занадто вже великі пиха та нахабство в полтавського мера. Він давно вважає себе царем і богом в місті, тож ніколи не примириться з думкою, що його владу хтось зможе обмежити, хай той хтось і буде зватися Закон. Власне, такий результат, коли міський голова вступить у серйозний конфлікт із своїми виборцями, який буде розвиватися за кривавим сценарієм, був цілком передбачуваним.
Тож звертаємося до Вас, пане Президенте України як до гаранта Конституції та дотримання громадянських прав, передбачених цим документом, з вимогою використати належні Вам досить широкі повноваження та в законний спосіб забезпечити охорону і правовий захист власників житлових приміщень від самоуправних дій місцевих керівників-бандитів.
Звертаємося до Вас, пане Генеральний Прокуроре України з вимогою відкрити кримінальне провадження (внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань) та розпочати розслідування за фактами захоплення (привласнення) чужого майна, що знаходиться в м. Полтаві по вулиці Соборності, 27.
Звертаємося до Вас, пане Голово Верховної Ради України та голово Полтавської обласної державної адміністрації з вимогою ініціювати (порушити) питання перед Верховною Радою України про призначення Верховною Радою України позачергових виборів полтавського міського голови.
Позиція громадськості, а відтак і реакція влади на цю позицію покаже, будуть дотримуватися конституційні права пересічних громадян у цій державі, чи ні”.
Ігор ЧЕРЧАТИЙ
А ТИМ ЧАСОМ...
Варфоломіївська ніч, Ніч довгих ножів чи Кришталева ніч?
5 квітня 2017 року увійшло в історію Полтави і України настільки гучно, що історики вже почали замислюватися над тим, яку реальну назву дати цим подіям в історичному масштабі. Такому глобальному масштабі як Варфоломіївська ніч (1572 рік, Франція), Ніч довгих ножів (1934 рік, Німеччина) чи Кришталева ніч (1938 рік, Німеччина і Австрія). Безперечно, наші нащадки знатимуть цю подію під якимось конкретним іменем. Що це буде за назва, або під чиїм іменем вона “засвітиться” на все майбуття, про це, напевно, дізнаємося і ми, нині сущі полтавці.