Кирила Буданова було призначено на посаду керівника ГУР МО в статусі особи, викритої у вчинені серйозного адміністративного правопорушення
Савік Шустер заслуговує на премію. Найбільшу, яку тільки можна присудити в галузі популяризації та висвітлення діяльності Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Я б, не вагаючись вніс, подання товаришу Бортникову нагородити нашого шановного Савелія Михайловича Премією ФСБ у галузі літератури та мистецтва.
Судіть самі: ще донедавна мало хто взагалі чув про якесь там Головне управління розвідки Міністерства оборони України і, тим більше, ніколи не бачив в обличчя керівників та старших офіцерів воєнної розвідки – приблизно, як зараз мало хто підозрює про існування розвідки Державної прикордонної служби. Між тим, завдяки його самовідданій наполегливій праці, а також, безумовно, за сприяння народного експерта з усіх питань Юрія Бутусова, тепер навіть школярі впізнають у фас та в профіль колишнього керівника ГУР МО генерал-полковника Василя Бурбу, колишнього керівника цілком таємного П’ятого управління Департаменту контррозвідки СБУ, куратора численних «брудних» операцій ДКР СБУ та ГУР МО полковника Романа Червінського, колишнього начальника цілком таємного спеціального резерву ГУР МО, генія фінансової звітності полковника Юрія Семенюка.
Упродовж багатьох років зазначеним зіркам голубого екрану не було навіть з ким поговорити про важкі будні секретної служби, що, безумовно, деформувало їх особистість та спричинило важку психологічну травму. І ось, нарешті, тонкий психолог Савік Шустер надав їм можливість облишити будь-який хибний сором і виговоритися за багато-багато років, зізнаючись у вчиненні численних тяжких та особливо тяжких злочинів…
Завдяки величезній просвітницькій місії Савіка Шустера зовсім іншими барвами заграла історія про те, як полковник Червінський придумав хитрий план із захоплення цивільного літака «Turkish Airlines» з метою взяття в заручники для подальшого обміну трьох десятків безробітних росіян, власників рідкісних професій (колишніх таксистів, будівельників, охоронців, вантажників, заправників з АЗС тощо). Справжньою сенсацією стали розкішні автобіографічні спогади Романа Григоровича про те, як він на посаді начальника П’ятого управління ДКР СБУ керував «екстрадицією» (!) пенсіонера Володимира Цемаха з «ДНР» в Україну: потерпілого громадянина України Цемаха не просто позбавили свободи небезпечним для життя способом, відносного нього ще й вчинялись насильницькі медичні досліди з метою його «знерухомлення», що в сукупності з таємним позасудовим викраденням, відповідно до підпунктів «і», «к» пункту 1 статті 7 Римського статуту Міжнародного кримінального суду, слід кваліфікувати як злочин проти людяності.
Я би назвав це телевізійною спецоперацію під умовною назвою «АнтиВагнер»: якщо телефонні шахраї з ГУР МО пропонували безробітним російським лохам розповісти на відео про свій колишній бойовий досвід рядових стрільців, навідників гармат, танкістів з метою отримання гарно оплачуваної роботи в неіснуючий приватній військовій кампанії, то полковник Червінський робив рівно те саме перед телекамерами для мільйонів телеглядачів виключно заради підвищення власної самооцінки. У підсумку, між полковником Червінським, куратором спеціального заходу «Авеню», і рядовим Карімовим, будівельником з Челябінську, якого в числі інших сподівались захопити в заручники під час цієї спецоперації, по великому рахунку немає жодної різниці: обидва – лохи…
Уявляю собі настрої, що зараз панують на вулиці Електриків, 33, у штаб-квартирі ГУР МО на Рибальському острові. Тепер, після кількох тижнів активної «реклами» розвідувальних спецоперацій у вечірньому прайм-таймі телеканалу «Україна-24», латинський девіз воєнних розвідників «Sapiens dominabitur astris» можна сміливо змінити на інший: «Згорів сарай – гори й хата!»
Водночас, при всій повазі до Савіка Шустера, його висвітлення діяльності української воєнної розвідки має дуже однобокий характер. Вибіркове висмикування окремих сюжетів заважає суспільству повно та всебічно бачити реальну картину стану справ у розвідувальному співтоваристві.
Ідучи назустріч побажанням трудящих, з метою подальшої героїзації бійців невидимого фронту з вулиці Електриків, 33, пропонуємо увазі читачів серію коротких нарисів з життя «Острову» та його мешканців. Сьогоднішній наш випуск цілковито присвячено чинному керівникові ГУР МО.
Пияцтву – бій!
Після перегляду телепередач Савіка Шустера в читачів може скластись помилкове уявлення про наших доморощених Джеймсів Бондів з «Острову», які готові дістати зірку з неба, якби не суцільна зрада. Їм постійно хтось заважає! Ви ж пам’ятаєте, що вся драматургія шпигунської п’єси про «музику Вагнера» побудована на тому, що Василь Бурба протягом липня 2020 року ходив на Банкову як на роботу за отриманням дозволу на проведення спеціального заходу «Авеню», але підступний Андрій Єрмак «переніс» операцію на кілька днів, що спричинило її, начебто, провал.
Так от, друзі, все це – в минулому! Нове керівництво воєнної розвідки більше не допустить ганебної бюрократичної тяганини. Жодних дозволів, погоджень, наказів на майбутнє! 7 вересня 2021 року чинний керівник ГУР МО бригадний генерал Кирило Буданов в ексклюзивному інтерв’ю Українському центру безпеки та співпраці (УЦБС) так і заявив: «…ми в змозі проводити операції у будь–якому куточку світу, якщо це буде потрібно, і нам не потрібен нічий дозвіл, чи щось інше».
Нажаль, Кирило Олексійович не уточнив, чи потрібен йому дозвіл президента та/або міністра оборони, чи з цими формальностями теж покінчено?
Підстави робити подібні самовпевнені зухвалі заяви комбригу Буданову дала безкарність, з якою військовий аташе України в Республіці Молдова, «легальний» резидент ГУР МО полковник Сергій Сметанюк вивіз 3 квітня 2021 року у багажнику посольської машини Toyota RAV4 номер CD120MA на Батьківщину нещасного колишнього суддю Миколу Чауса.
Все це, безумовно, свідчить про виняткові розумові здібності колишнього малохольного снайпера групи забезпечення РГ СпП ОМГ ГУР МО з позивним «Кощій», який лише внаслідок збігу обставин та інтриг колишнього начальника ГУР МО та СЗРУ Валерія Кондратюка опинився 5 серпня 2020 року на чолі воєнної розвідки замість вигнаного з ганьбою Василя Бурби.
Але тупа зухвалість – це лише частина унікальних переваг комбрига Буданова, якого поза очі після відомого рейду в серпні 2016 року до північного Криму називають «слабоумство і відвага». Є деякі цікаві обставини, що несподівано виникли за лічені дні до його призначення на високу посаду керівника воєнної розвідки.
Не всі звернули увагу на те, що Кирило Буданов отримав свою високу посаду не внаслідок послідовного кар’єрного зросту в системі ГУР МО. Насправді, у 2018 році він полишив ряди ГУР МО і два роки десь тинявся, поки Валерій Кондратюк не отримав 5 червня 2020 року призначення на посаду Голови Служби зовнішньої розвідки. Слід зауважити, що відносини між Кондратюком і Будановим можна охарактеризувати – як «Тато Карло і Буратіно». У тому сенсі, що Буданов – це «Буратіно», якого «Тато Карло» вистругав собі із тупого шматка деревини.
Посівши місце керівника зовнішньої розвідки, Кондратюк в червні 2020 року прихистив у себе Буданова на посаді заступника керівника департаменту СЗРУ. По суті, надавши йому формальну площадку для подальшої кар’єри, бо до цього жодних керівних адміністративних посад «Буратіно» не обіймав.
І треба ж було такому статися, що пізнім вечором 25 липня 2020 року, коли вся прогресивна громадськість на «Острові», затамувавши подих, спостерігала за перебуванням трьох десятків безробітних росіян у Мінську, громадянин Буданов нажрався як свиня, і замість того, щоби викликати собі таксі або водія, сів за кермо автомобіля Mitsubishi Pajero Wagon 2008 року випуску, який, начебто, належить такому собі Вадиму Анатолійовичу Баннікову і задекларований як транспортний засіб у користуванні його жінки – Маріанни Олександрівни Будановой. 25 липня 2020 року приблизно о 23 годині біля будинку за адресою: м. Київ, вул. Покровська, 8, водій Буданов К.О. був затриманий патрульною поліцією з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння водій Буданов К.О. відмовився в присутності двох свідків, чим автоматично порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху.
Управління патрульної поліції в м. Києві спрацювало дуже оперативно і вже 29 липня 2020 року, фактично упродовж трьох діб, до Подільського районного суду м. Києва надійшли матеріали про притягнення Буданова Кирила Олексійовича до адміністративної відповідальності.
Усі належні докази вини Буданова повинні досі зберігатись у матеріалах судової справи № 758/8550/20, а саме: протокол про адміністративне правопорушення (а.с.1), пояснення двох свідків (а.с.3), рапорт (а.с.4), відеоматеріалами на диску (а.с.5). Власне кажучи, сам факт відмови від проходження медичного огляду по закону є достатнім для визнання вини.
Отже, Кирила Буданова було призначено на посаду керівника ГУР МО в статусі особи, викритої у вчинені серйозного адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, що для звичайних цивільних осіб на той момент тягнуло за собою наслідки у вигляді накладання штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом, тоді, як для військовослужбовця це ще й серйозне дисциплінарне порушення, що дискредитує високе звання офіцера Збройних Сил України – включно до звільнення з військової служби з позбавленням військового звання.
Це, до речі, не пусті припущення, а висновки Верховного Суду у Постанові від 22.11.2019р. за результатами розгляду гучної справи № 815/1051/16 за позовом колишнього молодшого лейтенанта Олександра Іщенка, командира групи – водолазного спеціаліста команди спеціальних операцій 801 окремого загону боротьби з підводно-диверсійними силами та засобами Військово-Морських Сил Збройних Сил України. Цей молодий колега Кирила Буданова по воєнній розвідці у ніч 24 січня 2016 року біля 2 години 20 хвилин на регульованому перехресті вулиць Преображенська та Троїцька в м. Одеса, керуючи автомобілем «Mitsubishi Pajero» скоїв ДТП та зник з місця пригоди. Але це був тільки початок. Біля 4 години 05 хвилин молодший лейтенант Іщенко на автомобілі «Mitsubishi Pajero» з трьома військовослужбовцями в/ч А1420 прибули до КПП-3 в/ч А2238, де в прибулих виник конфлікт із добовим нарядом, що переріс у бійку із намаганням відібрати зброю у вартових.
З метою недопущення наїзду на військовослужбовців добового наряду черговому офіцеру в/ч А2238 довелося застосувати табельну зброю по автомобілю «Mitsubishi Pajero». Правопорушників було затримано та доставлено в медичний заклад для проведення медичного освідчення, де було виявлено, що військовослужбовці в/ч А1420, у т.ч. молодший лейтенант Іщенко, перебували в стані алкогольного сп`яніння. За наслідками цього абсолютно ганебного інциденту наказом Міністра оборони України генерала армії України Полторака С.Т. № 27 КП від 09.02.2016 року молодшого лейтенанта Іщенка О.А. було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді позбавлення військового звання та наступного дня звільнено з лав ЗСУ.
Розглядаючи позов колишнього молодшого лейтенанта Іщенка про скасування наказів, поновлення на службі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, Верховний Суд зробив особливий наголос на наступному:
«46. З цього приводу колегія суддів зазначає, що поняття «дискредитація» перебуває у тісному зв`язку із поняттям «дотримання морально-етичних норм» та передбачає дії, спрямовані на порушення правил професійної етики та моралі, закріплених у нормативно-правових актах спеціального законодавства, які пред`являються до осіб під час здійснення ними службових функцій та у повсякденному житті. Такі проступки самі по собі або у сукупності підривають довіру та авторитет Збройних Сил України та їх працівників в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби».
Але що відбулось далі з розглядом матеріалів патрульної поліції? Суддя Подільського районного суду м. Києва Олена Павленко пішла на явний посадовий злочин з метою укривання Кирила Буданова від відповідальності. Попри те, що матеріали були розписані на суддю ще 29 липня 2020 року, вона приступила до їх розгляду тільки 30 жовтня 2020 року – тобто за п’ять днів після спливу строків давності притягнення до адміністративного правопорушення. Матеріали справи та судове рішення не містять жодних пояснень та поважних причин, чому справу не було розглянуто у визначені законом строки.
Що прикметно: постановою від 30 жовтня 2020 року суддя Олена Павленко закрила справу не за відсутності події та/або складу адміністративного правопорушення (тобто не за реабілітуючими обставинами), а повторила фабулу обвинувачення та, не заперечуючи його по суті, закрила за закінченням строку давності. Отже, судове рішення не спростовує самого факту аморальної поведінки обвинуваченого Буданова, який своїм вчинком дискредитує високе звання офіцера ЗСУ, що, у свою чергу, згідно з правовою позицією Верховного Суду, є несумісним із подальшим проходженням військової служби.
Багато галасу спричинило службове відео з колишнім заступником міністра внутрішніх справ Олександром Гогілашвілі, який «бикує» перед черговим нарядом поліції, обурюючись проханню пред’явити свої документи. Але він був, принаймні, тверезим. Для порівняння було би дуже цікаво передивитись відео із затриманням Кирила Буданова в стані алкогольного сп’яніння, щоби потім використовувати його у виховній роботі з особовим складом ЗСУ, доводячи на цьому прикладі стару істину: пияцтву – бій!
Великий аналітик
Найпершим пунктом частини 1 статті 6 Закону «Про розвідку» серед основних функцій розвідувальних органів вказані наступні: добування, аналітичне опрацювання, оброблення і надання розвідувальної інформації її споживачам у встановленому цим Законом порядку. Найвищим результатом роботи будь-якої воєнної розвідки є надання військово-стратегічного прогнозу для вищого керівництва держави.
Власне, протягом останніх кількох місяців ми перебуваємо в стані цілковитого сюрреалізму, коли західні ЗМІ та навіть окремі державні й політичні діячі країн НАТО висловлюються щодо неминучого в найближчі місяці широкомасштабного нападу збройних сил РФ на Україну, тоді як українські службові особи, починаючи від речника президента Сергія Никифорова і закінчуючи міністром оборони Олексієм Резніковим, оцінюють ймовірність серйозних наступальних дій з боку Росії як не дуже високу.
Алену Далесу, батьку-засновнику американського ЦРУ, належить дуже цікава думка, якою він поділився у книзі «Мистецтво розвідки»:
«Найсерйозніша вада в розвідувальній роботі, що породжує більше помилок, ніж будь-який обманний маневр чи інтрига іноземної держави, – це упередженість. Я припускаю, що всі ми страждаємо на упередженість, у тому числі й співробітники ЦРУ. Проте /…/ ми здатні максимально уникнути підгонки фактів, здобутих розвідкою, під якусь одну точку зору».
У ці тривожні дні, коли останню домогосподарку вже налякали сюжетами про неминучість війни, а незабаром залишки суспільного спокою доб’ють показовими включеннями у Києві сирен оповіщення, – кому, як не ГУР МО належить висловити свою вагому позицію: або заспокоїти співгромадян, або, принаймні, вселити в них віру в перемогу.
Такі стратегічні речі не можна передоручати другорядним фігурам, тому за формування військово-політичного прогнозу в ці драматичні передвоєнні дні узявся особисто начальник «Острову».
6 вересня 2021 року з нагоди Дня воєнної розвідки України, комбриг Буданов вирішив усіх вразити своїми винятковими аналітичними здібностями, надрукувавши на відомчому сайті ГУР МО програмну статтю під гучним заголовком: «МИ СТАЛИ СИЛЬНІШІ. Щодо геополітичних викликів нашій державі напередодні Дня воєнної розвідки України». Треба визнати: ця штука сильніша за «Фауст» Гете. Я особисто із превеликим захопленням прочитав цей твір начальника ГУР МО і дуже всім рекомендую! Особливе задоволення можна отримати від наступних аналітичний висновків:
«Ті безпекові інтеграції, до яких нині вдаються країни демократії в протидії кіберзагрозам РФ можуть спричинити те, що біснуватий російський мамонт буде остаточно загнаний у свою аналогову епоху, в свої сибірські пустелі з вирубаними лісами. Цифровий ізоляціонізм Росії – це лише питання часу»
«Курс Росії на агресивну самоізоляцію, що її все більше робить схожою на Північну Корею, неминуче спровокує нову гонку озброєнь і технологій. Але в цих перегонах країна роздовбаних доріг, винищених сибірських лісів, повсюдно поламаних туалетів і депресивного зубожілого населення програє»
«…все це вже спровокувало такі перегони, в яких вічно голодне російське суспільство, що першим розплачується за політичні авантюри правлячого режиму, дуже швидко зійде з дистанції»
Дуже красномовно і переконливо! Все ясно, як божий день, що тут іще обговорювати? Зникнуть наші вороженьки, як роса на сонці!
Тим більшою несподіванкою для багатьох стала публікація американської газети «The New York Times» від 9 грудня 2021 року під сенсаційним заголовком: «Українські командири кажуть, що російське вторгнення буде нищівним для них». Лейтмотивом статті автор зробив наступний винос: «Якщо Росія зважиться на вторгнення, зі слів українських генералів, у них не буде жодної надії відбити її без значної військової допомоги з боку Заходу». Далі американський автор переважно цитує начальника ГУР МО Кирила Буданова, який поділився з американською газетою наступними роздумами:
«На жаль, на даному етапі Україна має бути об’єктивною. Немає достатніх військових ресурсів для відбиття повномасштабного нападу Росії, якщо він почнеться без підтримки західних сил».
Комбриг Буданов, пише «The New York Times», окреслив своє кошмарне бачення російського вторгнення, яке почнеться з авіаударів і ракетних обстрілів, які, у першу чергу, будуть спрямовані на склади боєприпасів та війська в окопах. Далі, за його словами, дуже швидко українські війська втратять боєздатність, а командування не зможе координувати оборону та забезпечувати фронт. Після цього, за його словами, командири фронтових частин будуть полишені напризволяще продовжувати воювати поодинці. Підводячи підсумки своїх безрадісних прогнозів, комбриг Буданов уважив:
«Вони триматимуться, доки є набої. Вони зможуть використовувати те, що є у них в руках, але, повірте, без доставки резервів немає у світі жодної армії, яка б вистояла».
Для підсилення враження у статті наведено слова американського військового експерта Роберта Лі, на думку якого українська армія на Сході протримається не більше 30-40 хвилин… Неймовірно і приголомшливо! Стидаюсь запитати, а як же ж російські аналогові мамонти, які ось-ось мають потрапити в цифрову ізоляцію на безкрайніх просторах сибірської пустелі?!Якби ця паніка виходила від Мар’яни Безуглої, то можна було б сприймати такі кошмарні статті з іронією. Але коли в істерику впадає начальник військової розвідки, то в будь-якій іншій країні громадяни тисячами б наввипередки вже бігли до найближчого аеропорту…
В іншій, але не в нашій. Бо ми з вами люди досвідчені. Якщо іноземець вас запитає: що це за стогін на болотах біля Рибальского острову? Відповідайте так: ні, це не собака Баскервілів, це комбриг Буданов займається вправами з аналітики. Не звертайте уваги!
(далі буде)