Шанс на життя, який варто дати заздалегідь.
Нирка, серце чи печінка можуть подарувати шанс на нове життя, але лише якщо хтось заздалегідь скаже «так». Посмертне донорство — це не про «вкрадуть печінку» чи «залишать помирати», а про можливість врятувати до восьми життів.
Щороку близько п’яти тисяч українців потребують пересадки органів. І в кожного — свій запас часу. Люди втрачають шанс на життя через брак донорів: хтось надивився серіалів про «чорних трансплантологів», хтось вірить, що після підписання згоди його не будуть реанімувати, а хтось просто не знав, що це можливо. Натомість своєчасна трансплантація може подарувати десятки років життя.
Підготуйтеся. Знайдіть у відкритому доступі зразок заяви на посмертне донорство та перегляньте її. Варто заздалегідь визначитися з переліком органів, які ви готові пожертвувати — це допоможе не розгубитися і не витрачати час під час заповнення документів.
У разі зміни думки. Якщо з часом ви передумаєте — змінити умови згоди або відкликати її повністю можна будь-коли.
Зверніться до координатора. Оберіть трансплант-координатора, з яким вам комфортно. Домовтеся про зустріч у зручний час. Із собою потрібно мати паспорт та ідентифікаційний код. Вам має бути понад 18 років. Верхньої вікової межі не існує. Попередніх медичних обстежень проходити не потрібно.
Заповніть документи. Координатор попросить заповнити дві прості форми, одна з яких — про органи, які ви готові пожертвувати після смерті.
Заява в системі. Уся процедура триває близько 30 хвилин. Після цього ваша заява вноситься до Єдиної державної інформаційної системи трансплантації.
У Полтаві згоду на посмертне донорство можна оформити в обласній клінічній лікарні ім. М. В. Скліфосовського, звернувшись до трансплант-координатора. Він подасть заяву в Єдину державну інформаційну систему трансплантації. У заяві можна зазначити, які саме органи ви готові віддати, а також погодитися на їх використання в науці, якщо вони не підходитимуть для пересадки.
Координатор додає в систему:
заяву з погодженим переліком органів;
заяву про згоду на обробку персональних даних;
сканкопії паспорта та ідентифікаційного коду.
Підписану згоду можна відкликати будь-коли.
Якщо людина не підписала згоду на посмертне донорство, рішення про вилучення органів після смерті мають ухвалювати її родичі — а це важке моральне навантаження. Фактично людина вже мертва (йдеться про смерть мозку), але біологічно її тіло ще функціонує. Без медичної освіти це складно прийняти, а пояснення потребує часу. Тим часом після біологічної смерті органи стають непридатними. Якщо ж згода підписана, це значно пришвидшує процес і знімає тягар із близьких.
Один донор може врятувати до восьми життів, а тканини та рогівки допоможуть ще понад півсотні людей.
🔹 У 2024 році в Україні було зафіксовано 131 померлого донора.
🔹 На 1 мільйон населення — лише 3,46 донора.
🔹 Із 131 донора органи використали у 118 випадках.
🔹 Згоду на посмертне донорство підписали 178 людей.
Національний лист очікування на початок 2025 року включає 3749 пацієнтів:
2372 — потребують нирки,
633 — печінки,
627 — серця,
53 — легень,
17 — комплексу «нирка-підшлункова»,
11 — печінка-спліт,
36 — комплекс «серце-легені».
У січні–березні 2025 року в 15 медзакладах України провели 134 трансплантації, 69% із них — від посмертних донорів. Було пересаджено:
75 нирок,
36 печінок,
23 серця.
Міф 1. Якщо я дам згоду, мене будуть гірше лікувати.
🔸 Ні. До моменту констатації смерті мозку лікарі не знають, чи є людина донором.
Міф 2. Можуть помилково вилучити органи, коли я ще живий.
🔸 Це виключено. Протокол констатації смерті мозку триває 8–10 годин і фіксується поетапно.
Міф 3. Разом з органами передаються думки чи душа.
🔸 Це лише орган. Свідомість і спогади — у мозку. Пересадка кісткового мозку може вплинути лише на фізіологічні риси (наприклад, волосся), бо містить стовбурові клітини.
Міф 4. Релігія забороняє посмертне донорство.
🔸 Насправді більшість релігій підтримують трансплантацію як прояв милосердя:
Українська православна церква — не заперечує, якщо це добровільно;
Католицька церква — підтримує, Папа Іван Павло ІІ називав донорство «актом любові»;
Іслам — дозволяє за певних умов, у багатьох країнах діють національні програми;
Юдаїзм — дозволяє, порятунок життя — одна з найвищих заповідей;
Буддизм та індуїзм — не мають заборон, вважають донорство доброю кармою.
Міф 5. Люди з пересадженими органами не живуть повноцінно.
🔸 Пацієнти приймають імуносупресивну терапію, яка запобігає відторгненню органа. Усе залежить від стану здоров’я, але багато людей з пересадженими органами живуть понад 20 років повноцінним життям.