Неприпустимо відключати мозок, навіть, якщо звик оперувати емоціями. Це стосується і чиновників, і депутатів, і волонтерів із фронтовиками.
(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень. Увага! Присутня ненормативна лексика).
Неприпустимо звинувачувати жертву нападу чи агресії у цьому нападі чи агресії. Але так само неприпустимо відключати мозок, навіть якщо звик оперувати емоціями.
Особливо неприпустимо під час війни, бо ціна зависока, особливо для тих, хто бере на себе відповідальність. Тож, чи допустимо дозволяти звинувачувати Україну у війні?
Звісно ні. От нещодавно картопляний узурпатор Алєксандр Лукашенко дав чергове брєдове інтерв'ю губастій підставці під мікрофон.
Він звинуватив Україну у тому, що Росія почала війну, розповсюджуючи вину не тільки на Володимира Зеленського і Петра Порошенка, а навіть діставшися часів Леоніда Кучми. Це кожен раз нагадує звинувачення у бік жінки, яку б'є чоловік абьюзер у тому, що вона винна, що її бьють.
І от, збираються сільські родичі та починають розповідати, що вона і як зробила не так. Але правда в тому, що це природа аб'юзера – бити, і щоби вона не робила, він би все рівно знайшов привід для насилля, і щоби вона далі не робила, як би духовно не зростала над собою (рекомендація, прости Господи, експерта Олексія Арестовіча).
Тому у війні Росії проти України винна тільки Росія. І єдине питання, яке можна ставити, це питання: «А чи зробили ми все, щоби підготуватись до агресії, яка була невідворотньою»?
Чи винна Росія у тому, що вона завдала удару по театру у Чернігові й убила там цивільних людей? – Звісно, винна.
Але чи мали організатори включити мозок і подумати, що такий захід з величезною ймовірністю стане ціллю для російських ракет? Особливо, якщо вони самі постійно розповідають, що дрони то зброя перемоги?
Росіяни вбивають невинних людей, – це факт і це те, що ми знаємо, бо це є умовою задачі. Росіяни ж здатні ударити по центру міста, вбивши цивільних – це ще один факт і його треба враховувати; недопустимо його ігнорувати, оскільки це – злочин.
Чи розумно проводити захід, який точно приверне увагу російських терористів, в центрі міста, яке слабо захищене ППО і до якого підльотний час складає одну хвилину? Питання риторичне; і це – про відповідальність.
І дуже вкурвлює, коли люди, які взяли на себе відповідальність, виправдовуються аргументами накшталт «можна було встигнути сховатись» і «конкретне місце не повідомляли заздалегідь і повідомили лише зареєстрованим перевіреним учасникам за лічені години до заходу». Це серьйозно?
Тобто, ви всерьйоз вважаєте, що якби росіян зацікавив такий публічний захід, вони б не знайшли спосіб про нього дізнатися? Я навіть не знаю, що гірше, що такий аргумент використовують як відмазку, вважаючи всіх за ідіотів, чи якщо дійсно вірять у такі заходи безпеки:
Чи приємно таке писати про "своїх"? – Звісно ж ні, але це про відповідальність, це про життя людей і про те, що, якщо ти не тільки критикуєш тих, хто робе (часто по праву), але й сам починаєш щось робити, – то ти береш на себе цю відповідальність.
Відповідальність за життя людей під час війни проти підступного і збоченного ворога, який здатен на будь-яку підлість. І не враховувати це – є дуже дорогою помилкою.