Круглий стіл: розмова Геннадія Сікалова та журналістів Полтави
Сьогодні відбулася зустріч лідера та головного реактора ГО «Останній Бастіон» Геннадія Сікалова з полтавськими журналістами, на якій Геннадій Анатолійович розповів про благодійну та просвітницьку діяльність «Останнього Бастіону», висловив своє бачення проблем і перспектив Полтави, поділився думками стосовно виборів на посаду міського голови, розкрив корупційні махінації чиновників, зокрема, як нардепи й наближені до них особи намагалися знищити й приватизувати (розкрасти) «Полтаванафтогазгеологію», щоби відмивати собі мільярди гривень. Діалог вийшов далеко за межі суспільно-політичної тематики. Лідер «Останнього Бастіону» порушував питання історії України, історичної пам’яті та спадщини людей, поділився своїм баченням щодо добра і зла. На початку зустрічі-діалогу Геннадій Сікалов нагадав усім присутнім, що вони журналісти, тому можуть з легкістю перевірити кожне його слово: «Мені немає чого приховувати, я чесна людина», - зазначив лідер ГО «Останній Басітон».
Я не хочу бути міським головою людей, котрі обирають мера чи когось іншого шлунком, а не головою. Не може бути майбутнього, якщо містяни обирають шлунком, а не тверезим розумом.
Як керівник «Полтаванафтогазгеологія» я виграв суди всіх інстанцій у компанії, що мала в своїх руках ресурс 2.5 млрд. доларів.
Мене з посади керівника «Полтаванафтогазгеологія звільняли 6 чи 7 разів, але суд завжди мене поновлював, бо звільняли незаконно. Я знаю закон, знаю, як повинні звільняти та назначати, тому сказав представникам НАК «Надра України»: «Звільніть мене один раз, але правильно, і я погоджуся й піду.
На сьогодні «Полтаванафтогазгеологія» не ліквідована лише тому, що я не дав цьому можливості. Шукайте будь-який смисл в моїх словах, але я сподіваюся, що держава таки повене вкрадені в неї родовища.
У мене відчуття справедливості набагато загостреніше, ніж у інших людей.
Лев Гумільов сказав слушу думку: «Є три погляди на речі – із мишачої нори, із пагорба та з вишини орлиного польоту». З огляду на свій вік і досвід, я не можу дивитися на речі, що відбуваються у нас, із мишачої нори чи пагорба. Якщо ми «Бастіоном» щось робимо, ми робимо це фундаментально.
У моєму баченні, Полтава – це місто, у якому хочеться жити. Чому хочеться? По-перше, тому, що воно безпечне, по-друге, тому, що воно захищене, по-третє, чисте, соціальне, із активними людьми. Останні роки Полтава, це не таке місто.