Посол із кримінальним шлейфом: кого Банкова відправляє у Вашингтон.
Кожна держава світу надзвичайно уважно ставиться до того, кого відправляє представляти свої інтереси у найважливіших столицях. Посол — це не просто чиновник, це обличчя країни, її репутація, довіра й сигнал до партнерів. У випадку України, коли війна триває вже понад десять років, а наша доля напряму залежить від підтримки Заходу, особливо Сполучених Штатів, питання дипломатичних кадрів набуває стратегічного значення.
І от влада робить крок, який складно назвати інакше, ніж ляпасом українському суспільству. На посаду спецпредставниці Президента у США відправляють Ольгу Віталіївну Стефанішину. І тепер давайте спокійно й по фактах розберемо, хто ця людина, чим вона «прославилася» і чому її призначення — це компромат не лише на неї особисто, а й на всю нинішню владу.
Хто така Стефанішина?
Ольга Стефанішина — колишня віцепрем’єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції. Раніше обіймала посади у Міністерстві юстиції. Певний час виконувала функції міністерки, потім займалася напрямом євроінтеграції. Її кар’єра виглядала як шлях типової чиновниці середньої ланки, яка завдяки політичним призначенням злетіла нагору.
На папері — ніби непогана біографія. Але в реальності — історія людини, яка опинилася у центрі кримінальних проваджень.
Справа «Лукаш» і 2,5 мільйона гривень
У 2013–2014 роках у Міністерстві юстиції виникла справа, яка отримала назву «справа Лукаш». Йшлося про можливе незаконне заволодіння державними коштами — близько 2,5 мільйона гривень. Ім’я Ольги Стефанішиної у цій справі фігурує безпосередньо.
Сьогодні матеріали перебувають у Вищому антикорупційному суді. Обвинувальний акт передано, судові слухання тривають. Остаточного вироку немає. Сама Стефанішина провину категорично заперечує.
Але факт лишається фактом: у країні, де за копійчину у воєнний час можуть посадити людину на реальні строки, представницю України у США призначають попри те, що її ім’я згадується у кримінальному процесі щодо розкрадання державних коштів.
Друге провадження НАБУ
І це ще не все. У липні 2025 року в ЗМІ з’явилася інформація, що НАБУ розпочало ще одне досудове розслідування щодо Ольги Стефанішиної. Цього разу — за фактом можливого зловживання службовим становищем.
Підозри ще не оголошені, слідство триває. Але знову ж таки — ми маємо справу з людиною, яку одночасно згадують у кількох кримінальних справах. І цю людину відправляють не куди-небудь, а до Вашингтона.
Що це означає для України?
Вдумайтесь: наші солдати в окопах, волонтери збирають по гривні на дрони, прості українці віддають останнє на підтримку армії. І водночас влада знаходить «гідного кандидата», який їде в США представляти нас із шлейфом кримінальних проваджень.
У Сполучених Штатах питання прозорості, репутації та довіри — це фундамент. Там будь-яка пляма на біографії політика чи чиновника — привід для скандалу і відставки. А ми відправляємо туди людину, яка роками намагається відстояти своє ім’я у судах.
Який сигнал це посилає американським політикам і дипломатам?
Що Україна несерйозно ставиться до боротьби з корупцією?
Що для Банкової важливіша «своя людина», ніж репутація держави?
Що кадри обираються не за чесність, а за відданість?
Паралелі з іншими призначеннями
Це ж не поодинокий випадок. Ми вже бачили:
• скандальні закупівлі Міноборони — «яйця по 17 гривень» і бронежилети, що не витримували кулі;
• чиновників, які з корупційними підозрами отримували нові посади;
• суддів, які ухвалювали рішення проти інтересів країни, але залишалися на своїх місцях.
Тепер ця ж практика перекочувала у дипломатію. І замість того, щоб відправити в США бездоганну фігуру, влада робить ставку на людину з кримінальним шлейфом.
Для України, яка залежить від зовнішньої допомоги, репутація — це валюта. Кожен мільярд доларів допомоги базується не тільки на цифрах, а й на довірі. Коли наш спецпредставник у США приходитиме на зустрічі, американці бачитимуть не лише обличчя Стефанішиної. Вони бачитимуть історії з розкраданням 2,5 мільйона і відкриті провадження НАБУ.
І хоч вона може сто разів заявляти, що невинна, пляма вже є. А у дипломатії пляма на репутації — це кінець довіри.
Призначення Ольги Стефанішиної — це не просто кадрова помилка. Це свідчення того, що влада абсолютно не розуміє, наскільки важливим є імідж України у світі. Це свідчення того, що для Банкової головне — тримати «своїх», а не показати партнерам серйозність і чистоту намірів.
Коли у США нашого представника зустрічатимуть запитаннями про кримінальні провадження, ми повинні розуміти: винна не Америка і навіть не Стефанішина. Винна влада, яка зробила таке призначення.
Україна потребує довіри. А довіра не будується на фігурантах кримінальних справ.
Довіра будується на прозорості, чесності та принциповості.
І допоки при владі цього не зрозуміють, ми знову і знову ганьбитимемося у світі такими «кадровими рішеннями».