Будь-який симулякр – це віртуальний об'єкт. Але не усіляка віртуальність – є симулякром.
У класичній онтології є два полюси існування.
Матеріальні об'єкти - які тут, навколо нас. Вони мають «тіло» та пізнаються чуттєво - органами почуттів або приладами. Їх можна зважити, виміряти, поділити.
Ідеальні об'єкти - абсолютно безтілесні. Які знаходяться в особливому, відмінному від фізичного світі – світі ідей. (Щодо цього – відсилаю до Платона). Їх неможливо пізнати чуттєво, але можна інтелектуально.
Ці об'єкти принципово різні, вони повністю розділені. Тобто існує класична дихотомія - «матеріальний - ідеальний», а між ними пролягає глибочезна онтологічна прірва.
І тут саме цікаве.
Виявляється є ще особливий вид існування – віртуальний, який відрізняється і від матеріального, і від ідеального та який пов'язує ці «береги» онтологічної прірви «містком» всіх можливих існувань.
Тоді виникає два питання.
1. Так чи існує віртуальне?
Звичайно. В цьому нас переконує наявність різних віртуальних феноменів. Інтернету та його продуктів, наприклад
2. І що це за існування?
А якесь неповне. З одного боку ми не можемо їх «помацати», але з іншого - деякі з них ми можемо бачити та чути.
Висновок.
Вони існують, але у них «мала тілесність». Причому у різних об’єктів вона різна - більша або менша.
Тобто якщо приписати ідеальним об'єктам тілесність, рівну 0, а матеріальним - рівну 1, то можна говорити про те, що у віртуальних об'єктів тілесність часткова - від 0 до 1.
Вони «занадто нещільні» щодо матеріальних та «занадто щільні» щодо ідеальних об’єктів.
І тому, якщо матеріальні об'єкти можна вважати повністю втіленими, а ідеальні - повністю не втіленими, то віртуальні об'єкти є «недовтіленими».
Отже, віртуальні об'єкти існують, але особливим чином.
Що до них відноситься?
Все, що створено високими технологіями. Інтернет-феномени (починаючи від новин і закінчуючи віртуальної любов'ю). Телебачення (продукти реклами та пропаганди). Наукові теорії та моделі. Міфологеми. Літературні, музичні, художні образи. Думки, плани, мрії. Сни, нарешті.
І всі вони різні, але мають загальні властивості:
Наприклад. Щодо впливу.
Василь сильно захоплений такою віртуальністю, як комп’ютерні ігри. І тому він не встигає щовечора приділяти більше уваги своїй дружині. Вона, деякий час терпить це, а потім йде до Миколи, для якого жива дружина важливіше всіх комп’ютерних ігор разом узятих.
Щодо перетворення. Будь-який задум завжди може бути реалізованим. Саме так з'являються технології.
А чим же вони відрізняються?
Ступенем своєї втіленості в реальність.
І, наостанок. Будь-який симулякр – це віртуальний об'єкт. Але не усіляка віртуальність – є симулякром.
Але це вже тема іншого допису.