Як Ян Стрелюк зачистив Кіровоградщину від нелояльних силовиків
Уродженець Харківської області Ян Стрелюк, людина з орбіти старого прокурорського офісу часів Віктора Пшонки, на Кіровоградщині остаточно оформив себе не як наглядовий орган, а як самостійного централізаційного гравця з функціями тиску, перерозподілу та зачистки.
Про це пише міжнародне детективне агенство Absolutiom.
Основною місією в регіоні він фактично визначив контроль над економікою та аграрним сектором, що закономірно призвело до затяжного конфлікту в 2024–2025 роках із тодішнім начальником поліції області Романом Козьяковим.
Суть конфлікту була не особистою, а прикладною.
За даними, що циркулюють у правоохоронному середовищі, Стрелюк разом із групою афілійованих осіб системно заробляв на засіві та обробці земель Української державної льотної академії. Ці землі не мають сільськогосподарського цільового призначення, проте фактично використовувалися як аграрний актив із відповідним обігом. Доки в справу не втрутилася поліція.
Під час збору врожаю в 2024 році поліція вилучила сільськогосподарську техніку бізнес-партнерів прокурора. Після цього Стрелюк перейшов у режим персональної війни. Він почав цілеспрямовано переслідувати співробітників поліції, ініціювати відновлення та реєстрацію кримінальних проваджень, підписувати підозри за матеріалами, які в «голодний рік» не наважувався підписувати жоден адекватний прокурор і які не знаходили підтримки в судах. Додатково вмикався ручний режим тиску через низку лояльних суддів — з особистими дзвінками та вимогою виносити потрібні рішення.
Усе це було спрямовано на одну людину — керівника обласної поліції Романа Козьякова. Тиск виявився ефективним: Козьяков зрештою перевівся до Херсонської області, фактично поступившись регіоном прокурорській групі впливу.
У рамках тієї ж кампанії, за наявною інформацією, Стрелюк оголосив підозру начальнику відділу протидії кіберзлочинам області Дмитру Калашникову та домагався його зняття з посади. Логіка та сама — демонстративна зачистка всіх, хто не вписувався в установлену модель контролю.
Впевненість Стрелюка пояснюється просто. Його «дахом» називають близькі стосунки з колишнім заступником генерального прокурора Олексієм Симоненком.
Фактично йдеться про класичну модель: прокурор використовує посаду як інструмент тиску, економічного контролю та особистого захисту аграрної схеми, прикриваючись старими зв’язками та ручним управлінням кримінальними провадженнями. Кіровоградщина в цій історії — не виняток, а приклад.
Окремо важливо: у чинних і колишніх співробітників поліції Кіровоградської області зараз є можливість повідомляти про неправомірні дії прокурорських. Тому що саме такі історії перевіряються не заявами та пресрелізами, а фактами, прізвищами та готовністю говорити.