Нам продали надію, а ми повірили...
(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень. Увага! Присутня ненормативна лексика).
Колись нам усім продали красиву казочку.
Казочку про те, що «нова поліція» прийде й змінить усе. Що мусорська система, яка десятиліттями смоктала з людей кров, хабарі, нерви, буде зруйнована. Що замість вічно п’яних дільничних, хабарників на дорогах, «оборотнів у погонах», ми отримаємо молодих, красивих, мотивованих хлопців і дівчат, які прийшли служити людям.
Нам показали картинку: патрульні у новій чорній формі, усміхнені, ввічливі, які говорять «Доброго дня», а не «Документи, б…дь».
Нам продали надію: ось воно, нове покоління, яке зламає стару гнилу систему.
Ми повірили. Бо справді бачили ці очі — горді, чесні, щирі. Бачили, що вони прийшли не за гроші, бо там не було чого брати, а за ідею. Вони хотіли змінити країну.
Але система швидко показала зуби. І дуже швидко з’ясувалося, що ніхто не збирався ламати справжню мафію, яка сиділа у верхах. Бо змінили лише низи — а верхи, ті самі вершки, лишилися. І саме вони почали ламати нових через коліно.
Як із поліцейського роблять мусора
Уяви собі молодого хлопця чи дівчину, які повірили у цю «реформу». Вони пройшли відбір, вони горді, що носять форму. І ось перші місяці служби.
Що вони бачать?
• Форма. Ту саму чорну красиву форму їм часто доводиться купувати самим.
• Заправка службових авто. Держава не дає достатньо коштів, тому пальне — за свої.
• Ремонт машин. Поламалося авто — шукай гроші, бо ніхто нічого не профінансує.
• Канцелярія, папір, ручки, принтери. Все за власні гроші.
• Внески в «касу». Це найголовніше. Бо з кожного відділу, з кожного підрозділу тягнуть «наверх».
І от так починається трансформація. Молодий, красивий, цілеспрямований коп, який ще вчора вірив у закон, сьогодні змушений думати, де взяти на бензин, на форму, на побори. І йому кажуть:
— Хочеш працювати? Плати.
— Де брати? Твої проблеми.
А далі вибір простий: або ти зламаєшся і станеш таким, як усі, або тебе виживуть.
Три гучні справи хабарництва: лише верхівка айсберга
Хтось може сказати: «Та це ти емоційно перебільшуєш, нема вже такого». Добре. Тоді наведу лише три конкретні приклади — з датами, іменами, сумами.
Справа керівництва Департаменту захисту економіки Нацполіції (2019).
СБУ викрила цілу групу високопосадовців, які організували схему систематичного вимагання хабарів із бізнесу. «Криша» від поліції коштувала десятки тисяч доларів щомісяця. І це не патрульний за 500 грн, це самий верх. Орган, який мав боротися з економічними злочинами, сам став головним рекетом.
Харків, 2021 рік.
Начальника одного з управлінь поліції викрили на хабарі в 150 тисяч доларів. Це офіційно підтверджений факт, справа була на всю країну. І знову це не дрібний «гаїшник» на трасі, а керівництво.
Київ, 2022 рік.
Кілька патрульних були затримані за те, що брали систематичні хабарі з водіїв і допомагали уникати відповідальності. Це ті самі «нові, молоді, красиві», які мали символізувати зміни. Але система їх так вмонтувала, що вони швидко перейняли старі правила гри.
А тепер питання: це лише ті випадки, які пробилися у ЗМІ. А скільки тих, що «замазали» тихо? Скільки справ закрили? Скільки начальників відкупилися? Це десятки, сотні випадків. І ми про них не дізнаємось.
Особиста історія: мій товариш Діма
Це для мене найболючіше. Бо це не просто факт з новин, це історія мого товариша.
Діма — справжній. Учасник бойових дій, мужик із яйцями, з принципами. Він пішов у поліцію не заради грошей. Він реально вірив у закон і хотів служити чесно.
Одного разу він зупинив п’яного суддю за кермом — пана Струкова. Усе оформив за законом. Але знаєш, що сталося далі? Суддя… сам розглядав свою справу про позбавлення прав. І сам собі залишив водійське посвідчення.
А Діму схавали. Йому сказали: «Пиши тихо, не рипайся, іди звідси». Але він не погодився. Він сказав: «Ніхєра, я за законом працюю». І от після цього його почали тягати по судах, доки не звільнили.
Справжнього копа, якому можна довірити життя, система просто виплюнула. Бо він наважився діяти чесно.
Фейкові посвідчення
Тепер про інше. Про те, що навіть «новим» копам видали такі посвідчення, які самі по собі — порушення закону.
За Законом України «Про Національну поліцію» (ст. 17, 20, 22, 51, 62) службове посвідчення має містити:
• назву органу,
• фото,
• серію і номер,
• голограму,
• реквізити, які унеможливлюють підробку.
Крім того, є Наказ МВС № 347 від 26.04.2017 «Про організацію виготовлення та видачі службових посвідчень Національної поліції України». Він прямо визначає вигляд посвідчення, систему захисту (водяні знаки, мікротекст, голограма, серія, номер).
А тепер факт: коли запускали «нову поліцію», «молодим і красивим» масово видали пластикові картки з написом «Посвідчення» і «POLICE». На них не було голограми, серії, номера, не було державної мови в повному оформленні.
Тобто за фактом — ці «корочки» не відповідали закону і не мали юридичної сили. Це був майже бейджик охоронця з ТРЦ. І саме з такими «корочками» нові копи виходили на вулицю, зупиняли людей, виписували штрафи.
Реформа? Та яка реформа, якщо навіть головний документ працівника поліції не відповідав закону.
Чому вершки лишилися
Тому що ніхто не хотів їх чіпати. Бо саме вершки сиділи на грошових потоках. Бо саме вони «вирішували» справи. Бо саме вони тримали схеми з судами, прокурорами, бізнесом.
Молодих кинули на вулицю, а старі вовки лишились у кабінетах. І що сталося далі? Вовки просто перемололи ягнят.
Хто ламався — ставав мусором. Хто не ламався — того випльовували.