Як Держфінмоніторинг під керівництвом Проніна допоміг вивести з України 100 мільйонів доларів.
Чотири місяці тому операція «Мідас» обіцяла стати «ураганом», що змете корупційну верхівку енергетичного сектору. Проте у березні 2026-го ми бачимо лише «помірний вітерець»: фігуранти виходять під застави, керівництво «Енергоатома» залишається в кріслах, а НАБУ вперлося в глуху стіну саботажу. Головним «невидимкою» цієї історії виявилася Державна служба фінансового моніторингу та її очільник Філіп Пронін.
Про це пише видання ZN.ua у статті «Держфінмоніторинг: рекорди у звітах, нуль у справах і сотні мільйонів, виведених із країни».
Поки звичайні українці доводять банкам походження кожної копійки, через діряві фільтри фінрозвідки спокійно витікають 100 мільйонів доларів у кишені «людей Омсона» та росіян. Чому голова Фінмону ігнорує запити НАБУ по 319 днів, як у його заступника знаходять «готові конверт-центри» і чому Банковій вигідно мати на цій посаді людину, яка «забуває» навіть вартість власних BMW — розбираємося в деталях системного фальш-старту боротьби з корупцією.
Чотири місяці минули з моменту оприлюднення подробиць операції «Мідас». Те, що починалося як ураган п’ятої категорії, швидко вщухло до помірного вітерця, який хіба що здіймає пилюку під час судових слухань. Наглядову раду НАЕК «Енергоатом» змінили, але не керівництво, попри те, що нинішній т.в.о. голови правління Павло Ковтонюк є на плівках Національного антикорупційного бюро. Обізнані люди кажуть, що й «шлагбаум» нікуди не зник, адже НАЕК і досі може блокувати оплати підрядникам. От тільки ніхто про нього вже не говорить, а НАБУ припинило прослуховування.
Олексій Чернишов вийшов під заставу. Для Германа Галущенка заставу шукають і знайдуть. Тимур Міндіч з Олександром Цукерманом в «Ізраїлі». Андрій Єрмак очолив якийсь там комітет у Національній асоціації адвокатів. Президент переконує всіх і себе, що корупція в Україні на рівні будь-якої країни Євросоюзу. Так, наче ніхто не помітив, що маєтків у ЖК «Династія» чотири, а потенційних власників — тільки Чернишов і Міндіч.
Та найцікавіше, що ніхто так і не відповів на ключове запитання цієї історії: як учасникам схеми вдалося відмити більш як 100 млн дол.?
По-перше, якщо така можливість є, її непогано було б прикрити, бо «шлагбауми» на наших теренах не переведуться. А по-друге, непогано було б спитати у відповідальних осіб, що ж їх так засліпило, що вони не помітили, як країну залишає річний бюджет Житомира чи Чернівців?
Бо дещо бентежить, що реальний головний «відмивач» цієї схеми — Івор Омсон — ще гроші з «вишок Бойка» відмивав і, попри весь поступ боротьби із легалізацією злочинних доходів, не втратив в Україні жодних можливостей для надання своїх специфічних послуг. Пікантності додає той факт, що здебільшого клієнти Омсона — не українці, а росіяни, тобто тут тобі і співпраця з країною-агресоркою, і фінансування тероризму — словом, фул-хаус фінансового моніторингу. Роками у всіх під носом. Як так?
Державна служба фінансового моніторингу України — малоцікава громадськості організація, бо до ладу розуміють суть її роботи одиниці. Тим не менш щоразу, коли банк просить у вас якісь довідки, оновлення даних чи взагалі блокує рахунок до з’ясування обставин, — це вимоги фінмону. Банки збирають ці цінні та не дуже відомості про походження ваших кревних не для себе, а для Держфінмоніторингу. Щоб там пильне око фінансового розвідника виявило підозрілі операції та миттєво зупинило злодіяння. З достовірного у цьому реченні тільки те, що Держфінмоніторинг реально є підрозділом фінансової розвідки.
Добре, «вишки Бойка» — це дикі часи, коли гроші носили в пакетах від BMW. Багаторічне виведення коштів із ПриватБанку буцімто було такою інноваційною схемою, що її й не могли розгледіти. А зараз які виправдання?
Ми вже давно не дикуни, ми з року в рік посилюємо вимоги та обмеження, автоматизуємо процеси і навіть трохи перебираємо з обачністю.
Українські банки скоро будуть чемпіонами світу за кількістю критеріїв ризиковості — їм довідки про доходи вже навіть пенсіонери подають. Українські працівники боятимуться підвищення зарплати, бо, не дай Боже, не відповідатимуть «заявленому фінансовому профілю». А у владі вже тотальний дефіцит кадрів, бо довічний статус ПЕП (політично значущої особи) — це довічна підвищена ризиковість. Фінмон наш не подобається ані людям, ані банкам, водночас узагалі не обтяжує ані корупціонерів, ані сам Держфінмоніторинг.
Його очільник Філіп Пронін — легенда у вузьких колах. У ЗМІ вийшов не один текст про чудасії Проніна ще з часів його перебування в Агентстві з розшуку та менеджменту активів. Що сказати — він залишається вірним собі й досі.
Стрічка новин Держфінмону — це ярмарок марнославства.
«У жовтні Держфінмоніторинг продемонстрував найвищі показники з початку року — до правоохоронних органів передано 208 матеріалів…». Тут же поряд: «За 10 місяців ми передали до правоохоронних органів понад 300 матеріалів… це у 14 разів більше, ніж торік». То за жовтень — 208, а за десять місяців — 300? І якщо це у 14 разів більше, то торік, виходить, було 20? Але потім з’являються дані за 11 місяців, а в них уже 1200 повідомлень, і це (тут скромність узяла гору) у чотири рази більше, ніж торік. То виходить, торік було 300, а не 20, чи все ж 20, а не 300? Так раз по раз у нас жбурляють якісь рекорди, зростання в рази і приголомшуючі пояснення, що усе це «результат системної аналітичної роботи та правильно вибудованих процесів».
Узагалі Держфінмоніторинг — нормальна організація: у них є чіткі критерії звітності, індикатори, визначені формулювання і все, що треба, для адекватного інформування про результати. І якщо залізти у саму звітність, то рекорди не проглядаються. Пронін став головою Фінмону 31 грудня 2024-го, тобто весь той рік — не його надбання, натомість увесь 2025-й — безпосередньо його. Ми залюбки порадували б вас і свіжішими даними, але їх досі, у березні, немає — рекорди в Excel не влазять.