Варвара-Краса-Довга-Коса (не плутати з Юлією), Санта-Барбара і лялька Барбі – усі вони іменинниці 17 грудня. За не вельми й віддалених часів це ім'я примушувало благоговіти людство обох християнських колін. Щоправда, посполитий люд спілкувався з Великомученицею дещо фамільярно. Оскільки до Варвар зима було «вже й дороги заварить і мости замостить», то й казали: «Тріщить Варюха – ховай і ніс, і вуха».
Трагічний життєпис цієї симпатичної «чужинки» («варвара» грецькою «іноземка» – авт.) вразив старих і малих. Ще б пак! Смерть дитя прийняло від батька-садюги!
А відбулося це ось яким побитом. У майбутньої святої не заладилося з самого початку – рано померла мати, батька увесь малоазійський Ілліополь знав як ревного язичника. Можна уявити, яким домостроївським було дитинство у дівчини! Тим не менше, Варвара виросла гарненькою, розумною, і укупі з багатством стала бажаною нареченою для місцевої знаті. Та чи принца на білому коні дівча виглядало, чи з якихось інших причин, але пошуковці Варвариної руки і серця незмінно отримували відкоша. Батько вже й гнівитися не на жарт почав на вередливу доньку. Навіть від домострою відступив – для розширення можливих контактів з протилежною статтю дозволив їй відвідувати дівчачі посиденьки.
Однораз, коли тато виїхав з міста у справах, Варвара зустріла групу християнок. Професійний агітпроп зробив своє діло – Варвара глибоко і відразу перейнялася християнськими цінностями, охрестилася і вирішила покласти життя на олтар Ісуса. Батька метаморфоза шокувала. Злютований родитель віддав доньку у лабети владних чинуш, які катуваннями (ішов же 306 рік і гоніння на «не таких» були у розпалі!) хотіли домогтися від нещасної вірянки зречення.
Вже й тоді виявилася богообраність Варі: кидають кати увечері дівчину до карцера усю побиту і закривавлену, а на ранок – жодного сліду! Дістало отаке демонстративне зцілення самого імператора Максиміліана, цього християнського ненависника, дав команду щоби сам батько власноруч зарубав дитя мечем. Що й утнув психопат, стявши голову рідній дитині.
Мощі святої довго і далеко подорожували, нарешті знайшли прихисток на благословенних київських теренах. Привезені дружиною великого князя Святополка (у хрещенні Михайла) Варварою Комніною з Константинополя, священні атрибути зберігалися у Золотоверхому Михайлівському чоловічому монастирі. Місцевим вірним вдалося сховати Варварині мощі і від Батия, і уберегти від сучасних «ординців». З 1930-х років, після зруйнування Михайлівського монастиря більшовиками, реліквія зберігається у Володимирському соборі.
У святої Варвари – чимало можливостей. Найперше вона дбає про дітей, подружню любов, всіляко перешкоджає адюльтеру, опікується молодицями при надії, відома заступництвом військових, гірників, авіадиспетчерів і колег Дмитра Комарова (ведучого «Світу навиворіт» - авт). Рішуче протистоїть проявам сімейного насильства, на дух не переносить лихих і собакуватих свекрух. Атож, як бачимо, коло відповідальності св. Варвари важливе як у суспільно-громадянському, так і побутовому сенсі.
Віртуальний контакт із заступницею досягається дотриманням низки табу і виконанням приписів. Варвара точно позбавить своєї благодаті недисциплінованих жіночок, які здумають 17 грудня прати, білити і місити глину. Відомі випадки, коли навіть німецька техніка з ладу виходила. А ось вишивання Великомучениці імпонує, бо, пишуть, сама дівчина добре зналася на «проколі» і «прикріпі», вигаптувавши ризи самому Ісусові. Нічого собі!
До бажаних діянь у цей день належать особлива охайність у одязі, пиття води з ополонки, відвідини перукарні. До речі, ритуальні маніпуляції на честь Варвари вельми складні. Скажімо, нам не вдалося знайти рецепт спеціальної Варвариної каші. Страву варили у якомусь казані з особливими властивостями, залишали на ніч у холодній печі і на застиглій кірці тієї каші вранці вичитували чіткий план грядущого – найближчі демографічні зміни у родині, майбутню врожайність зернових, прогноз погоди на березень-квітень наступного року. Пані Наталя Діденко з «Еспресо», певно, приятелює з Варварою.
От якби сьогодні зранку упала на Полтаву густа паморозь, мали б наступного року обвальний урожай фруктів. З яблуками не судилося, може, хоч президента нормального оберемо.
Вадим Демиденко