Або про претензії слуг народу на статус Його Слуг...
Дослухáємось до Різдвом навіяної благодаті: скільки речей можна виправдати ревною вірою у викарбуване на скрижалях Мойсеєвих! Практично все. Від підленької зради а ля Юда і жертовної кулі в лоб, так кулі в лоб аж до підняття тарифів за комуналку.
І претензії до Творця безпідставні, воздасться, зрештою, усім. Біда лише в одному – переважна більшість так і не дочекається на увірувану благодать, доведеться належне воздаяніє приймати у метафізичному стані, з того боку. Одиницям, щоправда, неподєцкі фартить вже на боці цьому.
А тим часом обіцяну ревнителям манну небесну «в пакеті» з п'ятьма хлібами і двома рибинами похапцем лупасять ті, на кому хреста не було вже від моменту знайомства батька з матір'ю.
Ба, зелені юзики з квартальним вишкілом запросто косять під учнів Христових! Згадайте Писання, там Ісус після велелюдного бенкету на п'ять тисяч осіб, не рахуючи жінок і дітей (ці категорії у ті праведні часи людьми ще не писалися), на березі озера Ґалілейського, яке відоме також як Тиверіадське, наказав ученикам Своїм зібрати «залишки, щоб нічого не пропало».
Ну, там було так, що об'їдками трапези учні набатували ще «дванадцять кошиків повних». Себто, як свідчать усі четверо євангелістів, створили резерв хлібів на майбутні видовища, куди тому Держрезерву України.
Поділяємо давнішню розгубленість Цицерона перед часами і звичаями, той теж бідкався: о tempora, мовляв, o mores! А наразі навіть особа, котру канон і людиною не вважає, нічтоже сумняшеся подає себе «Його Слугою»!
І спільно з чоловіком (а цей пан у статусі теж не останньої vip-людини – заступника начальника департаменту кіберполіції намахлював собі на процедурі звільнення-призначення ₴750 000), гребе під себе усе, що до ока впало – від годинника Hublot з колекції Big Bang вартістю у €10 000 до державної дачі. Наповнюючи власний, так би мовити, держрезерв на чорний день.
Це ми про харківську проффесоршу права, блазнем угніжджену в ОфіГенПУ на правах двохсотвідсоткової клевретки. Замахуємося на сакральне?
Хто ми, кажете, такі, щоби перебирати на себе функції Петра на воротах? А отут, панове грішні, стоп: ми з вами кожен сам по собі президент.
Принаймні, так було оголошено. І якщо клоуну з месіанськими замашками дозволено призначати громадян убивцями без суду і слідства, то й нам не зась почепити ярлик-другий на «алкоголіків, хуліганів, дармоїдів» і оголосити хоч когось з усього списку.
Оголошуємо.
У топ-десятці списку дружина слуги народу, коміка «Юзіка», в миру Юрія Корявченкова, пані Тетяна. Ця кралечка услід за чужою мамою теж полюбила швидкість ̶ купила Land Cruiser за ₴7 000 000 через рік депутатства свого крупнокаліберного годувальника.
Це вже друга Toyota Land Cruiser Тетяни Корявченкової, бо у першої, придбаної в 2013 році, щось не те з клаксоном – почав збиватися на текст «горіла сосна, палала… під білий вельон, з кінцями, більш не підеш ти з хлопцями».
Вдалим може вважати старт нового 2021 і ще одна vip-кралечка – пані Альона Тимошенко. На неї – просту киянку, пересічну платницю податків і комунальних платежів, керівничку приватної кіношколи для дітей та дорослих на базі студії Film.ua. – ні з того, ні з сього теж пролилася благодать.
Від щедрот «Його (тут клоуна – авт.) слуги», заступника Самого ФОПа (тут «Фактично Одноосібного Правителя» — авт.), куратора «Великого Крадівництва» обламався жіночці будиночок на 354 кв. м. за проектом «Зальцбург» в котеджному містечку «Альпійка» біля підніжжя легендарних Змієвих валів вартістю ₴10 000 000.
Для можливих сусідів служивого подружжя Кирила і Ме…, тьху, Альони буде цікавою інформація: котеджі на 4 опочивальні, 3 санвузли, гаражем на дві автівки, кухнею із зоною для прийому їжі, вітальнею і робочим кабінетом у стилі екс-прокурора Пшонки на першому поверсі, кімнатою господарів, дитячою, гостьовою та ще однією кімнатою під будь-які забаганки мешканців – на другому, критою верандою для барбекю на задньому дворі розлітаються під час т.зв. "Великого будівництва" як гарячі пиріжки.
* * *
Переказують, що на святвечір бачили на березі Київського водосховища на околиці Лютежа незнайомця у дивній, незвичній для місцевих білій одежі – щось на кшталт хламиди-плащаниці, засмаглого обличчям, з акуратною, доглянутою борідкою і зачіскою а ля Джон Леннон, виразними оливковими очима, юдейської, одним словом, зовнішності.
Сходознавці з професури Києво-Могилянки за давніми шрамами на долонях уточнили й початкову локацію пілігрима – він, скорше, з ґалілейського Назарету.
Чоловік віком так за дві тисячі з гаком самотньо чвалав берегом, переступаючи через об´їдки шаурми і порожні бляшанки з-під лососевого підросту – видно, святкували і тут Його іменини.
Зрідка осудливо позираючи на забудовані котеджами обидва береги водойми, такої не схожої на рідне Тиверіадське озеро, шепотів: «Я ж тебе, Андрію (Первозваний – авт.), не для цього сюди присилав…».