Фіктивна реформа. Як Юрій Болоховець, директор ДП «Ліси України», очолив корупцію і незаконну вирубку дерев у лісових господарствах.
В Карпатах масово вирубують ліси, до Європи контрабандою вивозять ліс-кругляк, директори лісгоспів збагачуються. Це ви роками чуєте у новинах про загрузлу у корупції лісову галузь України. Ще 2015 року уряд наклав мораторій на експорт лісу-кругляку, але корупціонери-лісгоспники і їх кишенькові фірми швидко призвичаїлись — тепер деревину вивозять під виглядом дров, або контрабандою по підроблених сертифікатах, через що обсяги вирубки лісів тільки збільшується.
Про це пише проєкт BlаckBoxOsint.
У вересні 2022 року влада вирішила провести реформу лісової галузі. Однак, як це часто буває в Україні, від реформи там тільки гучне слово реформа. Всі 158 українських лісових господарств, які вели самостійну господарську діяльність (вирубка лісу та висадка нового) просто об’єднали в зареєстроване 26 жовтня 2022 року єдине державне спеціалізоване підприємство «Ліси України», а замість 24 обласних управлінь створили 9 регіональних офісів лісового та мисливського господарства.
Паралельно з цим у Верховній Раді України була створена Тимчасова слідча комісія з питань розслідування дій Державного лісового агенства України, якому підпорядковується новостворене ДП «Ліси України» і яке займається обліком лісів та контролем за лісовим господарством. Результатом роботи цієї ТЦК став висновок, що лісова галузь недоотримує сотні мільярдів гривень. За висновками нардепів, галузь могла б приносити до 880 млрд грн на рік, а у 2022 році було зароблено всього 23,3 млрд грн — тобто майже вся вона знаходиться в тіні. Відповідальність за це була покладена на голову Держлісагенства Юрія Болоховця, який був звільнений з посади, що він займав з 2021 року.
Однак, розкритикований депутатами Болоховець без роботи залишався лише пару тижнів. Вже 4 травня 2023 року його було призначено… директором нещодавно створеного ДП «Ліси України». Тобто людину, відповідальну за провал галузі, спочатку карають звільненням, а потім нагороджують призначенням — у «реформований» орган. При чому суть ні в чому не змінилась: Болоховець як і раніше з посади голови Держлісагенства керував 158 лісгоспами, так і тепер, вже як директор підприємства, у яке увійшли всі ці лісгоспи. Різниця лише в тому, що тепер Болоховець на новій посаді вже сам — директор одного великого лісгоспу. Гарна реформа, чи не так? Тепер давайте приглянемось ближче до її фактичних результатів та до самого Юрія Болоховця, який їх приносить.
Юрій Болоховець народився в 1982 році в селі Івангород Ічнянського району Чернігівської області. У 2005 році він закінчив лісогосподарський факультет Національного аграрного університету та отримав кваліфікацію інженера лісового господарства. Попрацювавши державним інспектором у структурах Мінекології та інженером-лісничим, в 2011 році він зайняв посаду директора ДП «Прилуцьке лісове господарство», а вже через рік став директором ДП «Ніжинське лісове господарство».
В Ніжині Юрий Болоховець «просидів» добрих вісім років, але в 2020 році починається його стрімкий зліт у кар’єрі. Після нетривалого, на вісім місяців, підвищення до начальника Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства, Болоховець переїжджає до столиці, де його призначають заступником голови Державного агентства лісових ресурсів України. Ще через декілька місяців, в лютому 2021 року, він стає головою Держлісагентства. Що було далі, ви вже знаєте.
Це — лише одна сторона життя очільника «Лісів України» як державного службовця. Є ще одна, паралельна. Не жити ж чиновнику лише на одну зарплату. Яка, до речі, тільки останній рік є високою, а до того — більше, ніж скромною. З 2016 по 2022 рік зарплата Болоховця на різних посадах складала від 15,5 тисяч грн (2016 рік) до 39,6 тисяч грн (2022 рік) на місяць. Згідно з його декларацією за 2023 рік, вже на посаді директора новоствореного ДП «Ліси України» він отримував 127 тисяч 931 гривню на місяць. Тобто людина, яку звинуватили в катастрофічній неефективності на посаді голови Держлісагентства, фактично не те, що покарали, а нагородили зростанням зарплати у 3 рази.
Тим не менш, повернімось до життя Болоховця до цього «солодкого» призначення. Першу свою декларацію він подав у 2017 році за 2016 рік, коли був директором ДП «Ніжинське лісове господарство». Так от цікавий факт, який чомусь тоді не зацікавив Національне агентство запобігання корупції.
Тоді з об’єктів нерухомості Юрій Болоховець задекларував лише нежитлове приміщення 216 квадратних метрів в рідному Івангороді Чернігівської області, оформлене на дружину Людмилу Болоховець, та об’єкт незавершеного будівництва — квартиру 90 квадратів в Ніжині. Автомобіль — Shkoda Octavia 2013 року, вартість — «невідомо». Оформлений також на дружину.
Так от, при зарплаті за рік у 186 тисяч грн у Болоховця і всього 6631 грн — у його дружини, подружжя задекларувало заощаджень на 300 тисяч у гривні, 20 тисяч у доларах і ще 100 тисяч гривень Болоховець зміг запозичити невідомій особі. Крім того, на купівлю квартири в Ніжині вони витратили 1 млн 731 тисячу 600 гривень, і ще на ремонт в ній — 589 тисяч гривень. Тобто витрати за рік (не враховуючи щоденних побутових) родини Болоховця перевищили у 12 разів їхні доходи. І при цьому ще залишились немаленькі заощадження.
В деклараціях за подальші роки директора Ніжинського лісгоспу Юрія Болоховця відбувались не менші метаморфози. В декларації за 2017 рік у власності його дружини з’являється квартира 48 квадратних метрів у Києві без зазначення її вартості та дати набуття. Та ще 400 тисяч грн до тих заощаджень, що були в 2016-ому. При тому, що зарплата Болоховця за рік склала 276 тисяч грн, а його дружини — всього 20 тисяч грн за рік. Аби накопичити 400 тисяч грн і квартиру в столиці, треба явно заробляти більше.
В декларації за 2018 рік ще одна цікава історія — в родині Болоховець в їхньому рідному селі Івангород з’являється земельна ділянка у 2500 квадратних метрів та житловий будинок у 64 квадратні метри вартістю всього 25 тисяч грн. Датами набуття права власності на ділянку і будинок вказані 30 та 31 жовтня 2014 року. І оформлені вони на доньку ніжинського лісника Софію Болоховець, яка народилась у 2009 році, тобто на момент набуття права власності їй було 5 років, а на момент заповнення декларації Болоховцем — 10 років.
При цьому і земельна ділянка, і будинок, набуті у власність дитиною Болоховця в 2014 році, були відсутні його в деклараціях за 2016 та 2017 рік. А в 2018-ому різко з’явились. Тобто людина свідомо приховувала майно від НАЗК, за що мала б бути покарана кримінальним провадженням. Але на приховане майно і приховані джерела прибутків Болоховця чомусь роками ніхто не звертав увагу.
Приховують Білоховець з дружиною і те, скільки грошей вони сьогодні витрачають на оренду великої квартири у 140 квадратних метрів в елітному київському ЖК «Бульвар фонтанів». Винаймають вони її у свого односельчанина та бізнес-партнера Андрія Реви (про нього нижче). Ціна оренди квартири такого розміру в цьому ЖК, згідно даних рієлторських порталів, сягає в середньому 4000 доларів США, тобто 160 тисяч гривень на місяць — майже як місячна зарплата головного лісника України.
Але Андрій Рева здає цю квартиру чиновнику фактично безкоштовно. Судячи з даних Єдиного реєстру судових рішень, 1 грудня 2022 року Людмила Болоховець уклала з Андрієм Ревою договір позики, за умовами якого останній (маючи у власності купу елітних автомобілів та нерухомості) позичив від дружини Болоховця 10 тисяч доларів США зі строком повернення до 1 грудня 2025 року. А в забезпечення виконання грошового зобов`язання Рева передав Болоховцям в іпотеку дану квартиру, що коштує до 1 млн доларів США. Щось на дуже хитрому. Цікаво, що думають антикорупційні органи про такі дуже вигідні для державного службовця угоди.
Звідки ж гроші у головного лісника Ніжина на квартири, ремонти та сотні тисяч заощаджень при більш, ніж скромних офіційних доходах? Схоже на те, що існують не офіційні. Через рік після того, як Юрій Болоховець став директором ДП «Ніжинське лісове господарство», у 2013 році його мати, вчителька Івангородської середньої школи різко вирішила стати бізнесвумен та заснувала фермерське господарство «Івангородське» разом з односельчанином Андрієм Ревою та на той момент співробітницею Головного управління Держгеокадастру у Чернігівської області Аллою Прошукало. Фермерське господарство сьогодні має у власності та в оренді земельний банк у 45 ділянок площею в 475 га, розташовані в Чернігівській області. З них 22 ділянки знаходяться в державній власності, розташовані в Ніжинському районі та набувались господарством в період, коли Юрій Болоховець був директором ДП «Ніжинське лісове господарство».
У 2015 році Юрій Болоховець вирішив розширити свій вплив в регіоні та обрався депутатом Чернігівської обласної ради від Аграрної партії України. В цей же час його дружина Людмила Болоховець разом з тим самим Андрієм Ревою заснувала ТОВ «Івангородське», яке обігнало однойменне фермерське господарство по кількості землі більше ніж в 3 рази. Підприємство має в розпорядженні 415 земельних ділянок приватної та комунальної власності, що розташовані в Ічнянському та Борзнянському районах Чернігівської області загальною площею в 1424 гектарів.
Хтозна, чи то співробітниця Головного управління Держгеокадастру Алла Прошукало, чи то сам головний лісник Ніжина та депутат облради Юрій Болоховець сприяли набуттю їхнього бізнесу великих земельних наділів у держави, але точно не просто так державні органи йшли назустріч.
Як один з прикладів того, як фірма дружини Болоховця отримувала землі: майже 35 гектарів землі на території Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області у 2018 році вибули з державної власності та опинились в руках дружини Болоховця і його бізнес-партнера Реви. У 2018 році чернігівський Держгеокадастр передав Плисківській сільській раді у комунальну власність земельну ділянку у 34,8 гектарів, яка охороняється законом, бо на ній розташовані пам’ятки археології — давні поселення черняхівської культури ІІІ-V століття нашої ери, а також група курганів кочових племен ІІ-І тисячоліття до нашої ери. Згідно з Законом України «Про охорону культурної спадщини», пам`ятки археології та землі, на яких вони розташовані, можуть знаходитись тільки у державній власності.
Тим не менш, згідно даних Єдиного державного судового реєстру, чиновники Держгеокадастру передали ці землі сільській раді, а та, в свою чергу, розділила ділянку на дві і в серпні 2021 року провела аукціони з продажу права їх оренди, які виграло ТОВ «Івангородське», що розпаяло ділянки, і, за нашими даними, стало вирощувати на них зерно та кукурудзу, які в тому числі збували на експорт. Чи можна повірити, що чиновники просто так пішли на порушення закону на користь депутата облради та головного ніжинського лісника Юрія Болоховця?
Окрім цих двох підприємств Юрій Болоховець має відношення ще до одного — ТОВ «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер», яке він заснував разом з Михайлом Ревою, батьком Андрія Реви, ще у 2008 році, коли був звичайним лісничим дочірнього підприємства «Ічнярайагролісництво» КП «Чернігівоблагрополіс». Сьогодні це — ще один власник величезного земельного банку у більше ніж 20 тисяч гектарів в Ічнянській та Борзнянській громадах Чернігівської області. Це — недалеко від Києва, тому полювати на зайців, лисиць, кабанів чи косуль у цих мисливських угіддях директора ДП «Ліси України» часто, за свідченнями місцевих, полюбляють високі столичні чини.
Серед них — і колишній заступник міністра транспорту і зв’язку та народний депутат 6-го скликання від Блоку Юлії Тимошенко Борис Шиянов, що у фракції відповідав за Чернігівщину. Як писали раніше ЗМІ, саме завдяки допомозі та впливу Шиянова в регіоні, «Єгер» в свій час отримав більшість своїх найкращих лісних угідь від Чернігівської облради строком на 25 років.
«Місцеві мешканці навіть виходили на протести з цього приводу. Утім – і тут спрацювала позиція друзів-лісників в державній корупційній ієрархії… Вони (Болоховець та Шиянов — ред.) називали ліс своїм і заборонили місцевим жителям рибалити або полювати там. Порушувати ці заборони всі боялися, оскільки можна отримати фізичне насильство від охорони», — йдеться в матеріалах медіа.
Один з таких гучних випадків стався в 2011 році за особистої участі Юрія Болоховця. Місцева газета «Вісник Ч» присвятила цілу шпальту цій історії. Хоч зараз вона й видалена з офіційного сайту видання, залишились друковані примірники. Троє жителів Чернігівщини Микола Дудка, Володимир Христюк і Микола Січкарь загубили свого мисливського пса на території угідь ТОВ «Єгер». Спроби його пошуків закінчились їхнім жорстоким побиттям.
За словами чоловіків, власник господарства Михайло Рева та лісничий Прилуцького лісо-мисливського господарства Юрій Болоховець разом з півдесятком помічників затягнули їх у підсобне приміщення та з пів години лупцювали руками та ногами, погрожуючи вбивством. За даними газети, така розправа була викликана тим, що напередодні ці чоловіки відібрали у п’яного єгера нарізну зброю, якою той погрожував на території угідь і передали її працівникам міліції. Це й викликало гнів власників ТОВ «Єгер» Реви та Болоховця.
Історія тоді викликала чималий резонанс, прокуратура відкрила кримінальну справу. Рева з Болоховцем стали заперечувати свою причетність до побиття мисливців, і в результаті справа була зам’ята — заявників, за свідченнями, добряче залякали.
Все це дало зрозуміти мешканцям Чернігівщини — у ліси, що віддали ТОВ «МРБ Єгер», краще не заходити. А тим часом, Реві та Болоховцю місцеві чиновники віддають все більше лісів. Востаннє це сталось у вересні 2023 року, коли, незважаючи на суспільний резонанс та супротив, Чернігівська обласна рада, розглянувши подання Державного агентства лісових ресурсів України від 1 вересня 2023 року та клопотання ТОВ «МРБ Єгер», вирішила безоплатно передати останнім землі площею 4622 гектарів терміном строком на 49 років.
«Як можна приймати такі рішення? Вимоги землевласників не враховані. Ці ліси садили наші діди-прадіди ще при царі. Чому ж ми повинні питати дозволу, щоб ходити по них?», – обурювався Михайло Мовчан, мисливець з села Припутні Ічнянського району.
Юрій Болоховець був співзасновником «Єгеря» до 2017 року, коли він продав свою частину у 33% в підприємстві Артуру Ананяну, директору ТОВ «БВ Завод» Леоніда Юрушева. Але за рік до того Болоховець ввів у «Єгер» в якості підписанта свою дружину Людмилу, яка фігурувала в мисливському господарстві в цій ролі до 2023 року та регулярно отримувала зарплату — дуже скромну, на рівні 15 тисяч гривень на рік.
Хтозна, що конкретно на це вплинуло, але з 2020 року набрані Болоховцем тисячі гектар землі стали приносити його дружині вже суттєві прибутки. У 2020 році Людмила Болоховець отримала перші дивіденди в сумі 330 тисяч грн від діяльності ТОВ «Івангородське», яке в цей рік збільшило свій дохід від реалізації з 17 до 50 млн грн та показало чистий прибуток у 13 млн грн (у 2019 році він складав лише 988 тисяч грн). В 2021 році дивіденди Людмили Болоховець вже склали 660 тисяч грн, в 2022 році — знову 330 тисяч грн та 722 тисяч грн за 2023 рік.
В 2021 році дружина на той момент вже голови Держлісагентства відкрила також ФОП з основним видом діяльності — діяльність вантажного автомобільного транспорту. І одразу ж підприємицю спіткав успіх: якщо в перший рік вона заробила 451 тисячу 675 гривень, то в 2022-ому — вже 696 тисяч грн, а в 2023-ому — 1 млн 535 тисяч грн. Цей дохід вона отримує виключно від підприємств бізнес-партнерів свого чоловіка — Михайла та Андрія Реви, а точніше — їх підприємств ТОВ «Гарант Енерго», ТОВ «М.В. Інвест», ТОВ «Енерго Смарт», ПП «Енергострім» та ТОВ «Гарант Енерджи».
Як тільки «справи пішли вгору», з 2020 по 2023 роки Людмила Болоховець почала збирати вже особистий земельний банк, скуповуючи ще ділянки в Чернігівській області. За чотири останні роки вона придбала в Ічнянському районі одразу 13 земельних ділянок загальною площею 36 гектар, витративши на них сумарно 30 тисяч 168 доларів (близько 1,1 млн грн). Що цікаво, угоди оформлювались на таку собі Третяк Тамару Ігорівну, що діяла на основі довіреності від імені Людмили Болоховець.
Тамара Третяк — також односельчанка Болоховців. З 2007 по 2019 роки вона займалась адвокатською діяльністю, а от в листопаді 2016 року вирішила перейти у лісозаготівлю. Саме з таким КВЕДом вона відкрила свій ФОП. І як ви думаєте, в тендерах якої установи вона одразу почала вигравати? Правильно, ДП «Ніжинське лісове господарство», яким керував тоді Юрій Болоховець. Загалом з 2017 по 2022 роки Третяк виграла лотів закупівель лісгоспу на суму біля 33 млн грн, з яких майже 14 млн грн вона отримала в часи, коли лісгоспом керував сьогоднішній головний лісник України. Інші — вже коли «Ніжинське лісове господарство» після Болоховця очолив, за деякими даними, його кум Андрій Данько. Тобто, вважай, все — одна родина.
Виходить, що односельчанка голови лісгоспу, що є довіреною особою його родини, різко кидає адвокатуру і йде в лісництво, де отримує державні замовлення на десятки мільйонів гривень від підконтрольного Болоховцю лісгоспу. Як же сильно тхне ймовірною схемою розкрадання державних коштів, чи не так?
Але і це ще не все. В земельному банку родини Болоховця свою частку має також його мати Ганна Болоховець. Та сама, що все життя була вчителькою в сільській школі, а стала співвласницею фермерського господарства і володаркою 3 земельних наділів більше 9 гектарів, які здає в оренду ТОВ «Івангородське» своєї невістки. Ще 4 ділянки комунальної власності площею біля 73 га вона орендує.
Так от і цих сукупно десятків тисяч гектар родині Болоховця виявилось мало. Прямо сьогодні Державне бюро розслідувань займається кримінальним провадженням, відкритим 14 листопада 2023 року, за фактом зловживання владою генеральним директором ДП «Ліси України» Юрієм Болоховцем та членами його родини, які, за даними слідства, самовільно зайняли земельну ділянку та побудували на ній будинок. Звісно, що незадекларований. Вгадайте, в чиєму користуванні знаходиться ця ділянка? Вона знаходиться в постійному користуванні ДП «Ліси України», яке очолює Юрій Болоховець.
Ця земельна ділянка межує з іншою ділянкою з кадастровим номером 7421784800:03:000:2040, яка знаходиться в користуванні матері Болоховця. Її цільове призначення — для ведення фермерського господарства. Однак, як встановили слідчі, родина головного лісника країни на даній земельній ділянці облаштувала штучну водойму, на берегах якої встановила тимчасові споруди для відпочинку. Ну, таку собі базу відпочинку. Вірогідно, що нелегальну. Ці землі, а разом з ним ще 15 ділянок, Болоховець огородив суцільним парканом, що унеможливлює доступ до вказаної території сторонніх осіб. Ось такий вийшов сімейний бізнес.
Примітно, що однією зі статей Кримінального кодексу України, за якими ДБР відкрило дане кримінальне провадження, є стаття 209 ККУ «Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом». Судячи з судових рішень по цій справі, слідство встановило, що кошти, одержані злочинним шляхом, Юрій Болоховець, ймовірно, направляє на закордонні рахунки дружини, відкриті в юрисдикціях Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, до яких слідчі просили в суддів доступ.
Чи можна розраховувати, що така людина, як Юрій Болоховець, дійсно займатиметься реформуванням лісової галузі, очищенням її від корупції та наведенням в ній порядку на посаді керівника реформованого ДП «Ліси України»? Хіба ж.
Ще будучи головою Державного агентства лісових ресурсів Юрій Болоховець приїхав на Закарпаття, де влаштував показову розправу над чотирма директорами місцевих лісгоспів, які начебто допустили купу порушень в роботі та зав’язли у корупції. Однак, місцеві активісти та журналісти здивувались: звільнено було якраз більш-менш непомітних керівників, а от тих, на кому, як кажуть, нема де ставити клейма, Болоховець оминув своєю увагою.
Так, свої посади зберегли голови ДП «Великобичківський лісгосп» Юрій Сойма (який як і Болоховець влаштував собі бізнес на державних землях) та затриманий на хабарі голова ДП «Міжгірський лісгосп» Василь Іванина, які отримали підозри від правоохоронних органів за хабарництво та розтрату коштів, а також керівник ДП «Свалявський лісгосп» Руслан Содолінський, який є однокурсником Юрія Болоховця, та очільниця обласного управління лісового і мисливського господарства Вікторія Білоусова.
Саме при керуванні Білоусової в області почало активно діяти ТОВ «Транс П», що працює фактично як посередник між лісгоспами та кінцевими покупцями. Згідно з законом, реалізовувати ліс лісгоспам дозволено лише через аукціон. Але у Закарпатській області понад половину усіх угод по продажу лісу лісгоспами — це прямі договори з фірмами без проведення аукціонів. Це дозволяє лісгоспам збувати деревину за заниженими цінами в рамках корупційних змов з підприємствами, які потім перепродають деревину за ринковими цінами, таким чином збагачуючись та збагачуючи керівників лісгоспів.
До прикладу, Свалявський лісгосп продає бук на аукціоні по ціні 4200 грн за кубометр, а по прямих договорах — за 2000 грн за куб. Враховуючи, що один лісгосп на Закарпатті в рік вирубує в середньому 50 тисяч кубометрів (лише офіційно), то у випадку продажу половини цього об’єму по прямих договорах за ціною в 2 рази дешевше, це виходить 55 млн грн недоотриманих грошей лише з одного зі 158 лісгоспів країни, про що, вірогідно, і казали народні депутати, надаючи висновки роботи тимчасової слідчої комісії.
Саме такою фірмою, якій «щастить» закуповувати деревину у закарпатських лісгоспів в 2 рази дешевше без участі в аукціонах, є ТОВ «Транс П». Її засновники і власники – мешканці Сваляви Михайло Ливч і Василь Кошеля. Михайло Ливч є братом Мирослави Ливч, керуючої справами Закарпатської обласної ради. До того Мирослава працювала головою Свалявської районної ради, а Вікторія Білоусова була в неї секретарем у приймальні. Мабуть, робота переросла в дружбу, яка потім стала вигідним співробітництвом, під час якого Білоусова забезпечує лояльність лісгоспів до ТОВ «Транс П» брата своєї колишньої начальниці.
Коли журналісти проекту розслідувань Go.ua запитали начальницю облуправління лісового та мисливського господарства Білоусову про засилля прямих договорів, якими закарпатські лісгоспи «зливають» деревину за пів ціни, вона стала різко це заперечувати, кажучи, що це — неправда. Але після того, як їй показали документи, що це підтверджують, зробила круглі очі і почала якось невпевнено виправдовуватись, розказуючи про «збої в програмах».
Самим фактом, що Болоховець демонстративно залишив її на своїй посаді саме тоді, коли звільняв інших керівників за корупцію, підтвердив, що він прекрасно усвідомлений в тому, що відбувається, а тому є як мінімум співучасником. Більше того, враховуючи те, що, за даними журналістів-розслідувачів, Болоховець примушував директорів лісгоспів підписувати заяви про звільнення без зазначення дати, вірогідно, таким чином він формував пул «лояльних» директорів лісгоспів. І Білоусова, разом з іншими лісниками-корупціонерами, була явно в їх числі.
Як і колишній керівник Житомирського обласного управління лісового господарства Віктор Сахнюк, якого звинувачували у процвітанні тіньових схем у лісгоспі, що приносили йому «ліві» доходи у десятки мільйонів гривень, і який замість покарання та звільнення за це був переведений Болоховцем у київський офіс ДП «Ліси України».
«Сьогодні Болоховець (незважаючи на війну) як керівник ДП щомісячно отримує від кожного лісгоспу в Україні. Рівень корупції досягає таких масштабів, що тільки з Житомирського лісгоспу колишній директор Віктор Сахнюк завозив Болоховцю від 30 до 50 тисяч доларів щомісяця. Для розуміння: за перший квартал трагічного 2022 року Житомирський лісгосп збільшив обсяги реалізації на 10%. І це лише офіційні цифри. Нещодавно Сахнюка викрили у масових махінаціях і зборі грошей з директорів менших лісгоспів. Сума збитків державі оцінюється в сотні мільйонів гривень (і це в країні, що воює). Колеги з ГО «Відкритий ліс» розповідали, що щомісячний прибуток Сахнюка від тіньових схем міг доходити до 1,5 млн доларів. Болоховцю такі умільці точно потрібні, і замість звільнення за схеми та масштабну корупцію, Сахнюк отримав підвищення — став главою апарату в столичному офісі ДП «Ліси України». А до Житомира, за перевіреною традицією, поїхав кум Болоховця — Іван Шеремет», – писала Ірина Гриб, журналістка та блогерка, що висвітлює теми корупційних схем на державних підприємствах.
Як і на Закарпатті, в Житомирській області також процвітає схема з прямими договорами, за якими продають ліс за безцінь. На цій схемі ловили і сумських, і чернігівських лісівників, і інших. За словами представника підприємства «Верба-ВВ» Сергія Товкача, тільки на Волині різниця між ціною деревини, яку реалізують підприємства лісової галузі та її реальною вартістю, сягає 2,5 мільйона євро на місяць, що дозволяє за рахунок цих коштів корумпувати представників правоохоронних та державних органів.
Але ж ніщо нікого не зупиняє, коли верхівка в Києві явно не заперечує, а то й заохочує та сприяє. Підтвердженням тому хоча б той факт, що в листопаді 2022 року правоохоронці проводили обшуки в кабінеті та вдома у голови Держлісагенства Болоховця та його підлеглих, під час яких виявили факти підробки сертифікатів для експорту нелегально спиляного, а значить — вкраденого у держави лісу. Риба гниє з голови.
Збут лісу по заниженим в 2 рази цінам — це тільки вершина айсбергу корупційної імперії головного лісника України. Його основа — незаконна вирубка лісів працівниками лісгоспів. Правоохоронці та громадські активісти тільки встигають ловити їх по всій країні, але ж всі прекрасно розуміють, що впійманих — лише маленький відсоток. Що до «реформи», що після.
От тільки декілька останніх прикладів. Група підприємців з Києва та Житомира здобували немарковану деревину у лісогосподарствах Житомирщини та інших областей, доставляли його у деревообробні цехи, виготовляли лісопродукцію у промислових масштабах та незаконно перенаправляли її через митний кордон.Це — жовтень 2023 року. Загальна сума завданих державі збитків становить понад 17 мільйонів гривень.
В Київській області, за даними ДБР, в 2023 році працівники лісгоспів під виглядом «санітарної» вирубки лісу незаконно зрубали 2500 дерев для продажу, завдавши збитків на суму 17 млн грн. За схожою схемою було вирубано 7000 дерев на площі 14 гектарів у Вінницький області, що призвело до збитків на суму 53 млн грн. Вже декілька років громадські активісти борються з незаконною вирубкою лісів Шосткінського району на Сумщині. Тут можна перелічити ще сотні історій, але кожен українець і так знає — ліси незаконно вирубуються роками, і це не припиняється.
За словами еколога та директора Київського еколого-культурного центру Володимира Борейко, в Україні за останні 15 років ліс знищено вирубками на площі 800 тисяч га, що становить 7,2 % від загальної лісової площі, і дорівнює приблизно Чернівецькій області. І цей процес лише прискорюється: за травень-липень 2022 року в Одеській області зрубали 169%, в Чернівецькій – 126%, у Вінницькій – 117% від показників аналогічного періоду 2021 року. Тобто лісгоспи постійно збільшують заготівлю лісу з року в рік.
І це зрозуміло: більше деревини — більше грошей. «Лісгоспи поставлені в катастрофічне становище, вони обкладені даниною, вони мають перераховувати до ДП «Ліси України» близько 30% своєї виручки. Тому зараз вони або луснуть, або повинні масово і незаконно рубати ліс, щоб якось вижити», — зазначає еколог.
При цьому всьому головний лісник України Юрій Болоховець намагається проштовхнути через Кабмін розроблену ним постанову «Деякі питання здійснення рубок в лісах України», яка передбачає майже повне скасування екологічних обмежень на санітарні рубки, а саме дозволити проводити суцільні санітарні рубки у зонах рекреації нацпарків, в лісах Карпат, де раніше вони були заборонені, а також дозволити вирубувати дерева, важливі для біорізноманіття.
Лісівники вже намагалися проштовхнути схожі зміни в 2022 році. Тоді громадськість активно протидіяла, і Міндовкілля отримало кількасот звернень від громадян, через що відмовилась їх запроваджувати. Але санітарні рубки – це можливість рубати без жодних обмежень, тому Болоховець не зупиняється, і, за словами еколога, у манері гопників лихих 90-х намагається зламати об коліно керівництво Міндовкілля України, щоб воно узгодило йому його проект постанови Кабміну про посилення рубки дерев.
«Поки що Міндовкілля тримається. У відповідь Болоховець почав блокувати створення нових заповідних територій», — говорить Борейко. — Навіщо збільшувати рубання лісів і в так безлісій Україні, якщо ще до війни в Україні десь 30% деревини рубалося без жодних документів. Відповідно, ніякі податки за заготівлю та продаж такої деревини до бюджетів не йшли. Наскрізь корумпованим залишається й процес продажу «білої» деревини (занижені ціни, відкати й так далі), що також не надто прибутково для держави. То чи не логічніше в умовах війни приділити максимальну увагу прозорості? Зробити «білою» ту деревину, яка й так рубається, а не фокусуватися лише на серйозному збільшенні обсягів рубок?».
Але ж тоді звідки брати ті надприбутки, які потоками перетворюються з українських лісів на мільйони доларів у кишенькових чиновників ДП «Ліси України»? І хто від них відмовиться? Буквально нещодавно свої мільйони «засвітив» вже екс-заступник директора Поліського лісового офісу ДП «Ліси України» та депутат Рівненської обласної ради Віталій Сухович, у якого під час обшуків знайшли та вилучили понад 4 мільйони доларів готівки, дорогі годинники, золоті монети та злитки. Звісно, що незадекларовані. Як і три дорогих іномарки — Audi Q8, Mercedes-Benz GLE 350e, BMW X5 та чотири земельні ділянки у Рівному, на яких він будував котеджі (взагалі будувати бази відпочинку в лісі на захоплених ділянках — це тренд серед українських лісників — тим самим займався і головний лісник Житомирщини Сахнюк).
Із 2009 по 2017 рік Сухович очолював державне підприємство «Висоцьке лісове господарство». Із червня 2017 року по січень 2023 року він обіймав посаду начальника Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства. А як тільки було сформовано ДП «Ліси України», Юрій Болоховець залюбки «забрав» цей цінний кадр заступником начальника Поліського офісу. Уявіть тільки, що там робиться у самого начальника цього офісу.
Це все при тому, що у «реформованих» «Лісах України» зарплати керівників подекуди перевищують зарплату президента країни в 12 разів! Тобто логіка «дай нормальну зарплату — не будуть красти» в лісовій галузі зовсім не працює, бо коли в твоєму розпорядженні ресурс, який може приносити і приносить не якісь там сотні тисяч і навіть мільйони гривень зарплати, а десятки мільйонів доларів, чи варто очікувати чесності та добропорядності від цих людей?
До прикладу, виконавчий директор ДП «Ліси України» Ігор Лицур торік отримав 6,7 мільйона гривень за рік, тобто 563 тисячі гривень на місяць. Директор Поліського лісового офісу Олександр Кватирко за 2023 рік отримав 4,1 мільйона гривень зарплати. Керівнику Південного лісового офісу Олександру Грицаю, якого підозрюють у відмиванні та привласненні 15 млн грн на посаді директора одного з волинських лісгоспів, торік виплатили 3,5 млн грн зарплати. Тобто з «реформою» керівники українських лісів перетворились на легальних гривневих мільйонерів. Але чи може зупинитись красти людина, яка робила це все життя до «реформи»? Адже ми бачимо, що Юрій Болоховець у ДП «Ліси України» набрав команду виключно з людей, які до цього в українських лісгоспах по вуха зав’язли у корупції.
Як можна було в здоровому глузді, маючи всю цю інформацію, в рамках «реформи» лісової галузі призначити керівником всіх лісгоспів країни Юрія Болоховця? І досі його не звільнити? Відповідь тут може бути лише одна — той, хто його призначив і тримає, зацікавлений не в реальній реформі та наведенні ладу, а в продовженні ганебної корупційної практики в лісовій галузі.
ДП «Ліси України» та Державне агенство лісових ресурсів підпорядковуються Кабміну, а саме — Міністерству екології та природних ресурсів. Цікаве спостереження: Юрій Болоховець потрапив до Держлісагенства у липні 2020 року — акурат тоді, коли в цей же місяць заступником міністра екології призначили Руслана Стрільця, який сьогодні очолює це міністерство. Саме Руслан Стрілець був ініціатором створення «Лісів України», куди і призначив керівником розкритикованого народними депутатами Юрія Болоховця, на якого поклали відповідальність за перебування лісової галузі в тіні.
Саме Руслан Стрілець може і має звільнити «лісового магната» Болоховця і розпочати в галузі реальні реформи, результатом яких має стають мільярди гривень в бюджеті, так конче необхідні для оборони від окупантів, але які сьогодні осідають в кишенях чиновників лісової галузі. Однак Стрілець цього демонстративно не робить, натомість займаючись замилюванням очей, яке називає реформою. Виходить, зацікавлений в іншому. Сподіваємось, тоді цим займуться антикорупційні правоохоронні органи.
Джерело: BlаckBoxOsint.