З 27 жовтня по 4 листопада 1937 року там убили 1111 в’язнів соловецького етапу.
Як ми знаємо, що восени 1937 року комуністи додали темпу знищення українських полонених в урочищі Сандармох.
Таким чином за короткий термін часу було знищено 1111 наших братів та сестер.
Знищували їх не на Місяці, а на території Радянського союзу, який часто згадується ледь не "колискою щастя".
Вбивали українців не інопланетяни, а росіяни, ті, кого сьогодні вважають "радянською владою".
Чому ж тоді існує думка, що репресованих земляків українці скоріше забули, аніж вшанували?
Все просто — гляньте на сучасне становище української культури: кого запрошують на концерти, чий голос звучить у плейлистах, які канали дивляться.
Ми ж розуміємо, що в лісах Сандармоху було знищено нашу інтелігенцію.
Те культурне насіння, що лишилося після геноциду 32-33 років XX століття.
І ми не сліпі та не глухі, і добре знаємо, що у культурному саду Батьківщини плоди не з наших дерев.
Зміцнюючи українську культуру ми продовжуємо справу тих, чиє життя забрали кулі окупантів.
Це найкраще у нашому випадку.
Автор: Юрій Григор'єв. Історик, вчитель.