Цими весняними днями у Полтаві чи не першою зазеленіла на деревах… омела! Однак радіти такому явищу не варто. Омела – рослина-паразит, один із найлютіших ворогів зелених насаджень, який здатен з часом знищити навіть наймогутніше дерево. На жаль, навіть у центрі Полтави ця «болячка» вразила чимало дерев і продовжує розповсюджуватися.
А що ж міська влада?
На сайті міської ради за останні шість років ми знайшли три згадки про омелу. Остання рік тому. Ось що тоді писали:
«Комунальні служби посилили боротьбу з омелою, яка масово уражає дерева в місті.
- Цього року вперше розроблена міська програма протидії поширенню омели, – розповів директор комунального підприємства «Декоративні культури» Олексій Харченко.
З міського бюджету виділено 220 тисяч гривень на знищення 140 дерев та обрізування заражених гілок 300 дерев. Ця паразитуюча рослина вражає старі або хворі дерева і в Полтаві це має масовий характер. Якщо дерево на 60% уражене омелою, його буде знищено, якщо враженість менша – обрізатимуть хворі гілки.
При виконавчому комітеті Полтавської міської ради створена спеціальна комісія, яка має право вирішити зрізати дерево чи лише обрізати. Кожний полтавець може залишити заявку на обстеження дерева. Якщо це дерево належить до комунальної власності, то зрубування безкоштовне, якщо росте на приватній території, то спилювання, розрізання та вивіз дерева в діаметрі стовбура 50-70 сантиметрів за договором буде коштувати близько 1000 гривень».
Щоправда, як цю програму виконали і куди насправді пішли оті 220 тисяч більше не повідомлялося. Та, судячи з того, яка ситуація нині, потуги міської влади потерпіли чергове фіаско.
Боротися з омелою, якщо вона тільки з’явилася на дереві, можна і проведенням радикальної обрізки крони, залишаючи саме дерево живим. І лише дуже вражені дерева треба терміново видалити взагалі. Треба б залучити організації, установи, підприємства, аби очистити дерева від омели на підпорядкованій їм чи розташованій поруч території. Як, наприклад, дерева у дворі обласного будинку профспілок по Жовтневій, 37. Вони давно мали б бути сановані, а не поширювати заразу.
Насадженнями територій міських парків мали б зайнятися комунальники. Слід було б створити і якусь координаційну раду з ініціативних небайдужих до цієї справи активістів, науковців, фахівців з озеленення, представників комунального підприємства міста тощо. Такі справи треба виконувати організовано, фахово і з розумінням відповідальності. Важливо не допустити бездумного знищення жодного з дерев, треба зробити все для очищення і збереження більшої кількості рослин.
Але найголовніше – все треба робити вчасно!
Як засвідчують фахівці, з омелою через тиждень-другий боротися буде уже пізно – дерева випустять листя і тоді – чекай наступного року! Якщо, звісно, саме дерево до того часу не сконає від омели і бездіяльності комунальних служб.