Як Віталій Шабунін та «Українська правда» переконували українців відправити Тетяну Монтян до Верховної Ради.
Ворошиловський міжрайонний суд окупованого Донецька 19 жовтня 2026 року засудив колишню українську адвокатку Тетяну Монтян до півтора року позбавлення волі в колонії загального режиму. Її визнали винною в публічних закликах до екстремістської діяльності через висловлювання на адресу прихильників російської влади.
Попри все те, що Тетяна Миколаївна чудила на підконтрольній Україні території (за 20 років вона пройшла політичний шлях від активістки УНА-УНСО до російської блогерки й у 2021 році виїхала до росії), разом із Монтян свою майстерність у 2012 і 2014 роках відточував майбутній фахівець у галузі «політичного лобіювання» (саме так він себе називає) Віталій Шабунін.
У 2012 і 2014 роках Тетяна Монтян балотувалася до Верховної Ради України. Народною депутаткою вона так і не стала, хоча її агітаторами були професійні «громадські активісти» Віталій Шабунін і Денис Бігус, а рупором — інтернет-видання «Українська правда». Виборчий штаб Монтян очолював редактор «Історичної правди» — відділу «Української правди» — Павло Солодько. Цікаво, що керівником «Історичної правди» був і є Вахтанг Кіпіані, який уже на той час люто ненавидів Монтян, як і вона його. Утім, бабло перемогло зло, і підлеглий Кіпіані керував виборчою кампанією майбутньої «жертви путінського режиму».
«Ми підтримуємо Донія, Різаненка, Чорновол, Гацька, Монтян і Чумака» — волала «Українська правда» перед парламентськими виборами в жовтні 2012 року.
«Агітувати за політиків для журналістів — це неправильно, — писав у ті дні цей флагман чесної, непідкупної та незаангажованої української журналістики. — Але сьогоднішня ситуація в країні змушує нас сказати своє слово. Отже, як люди, які щоденно спостерігали за виборами, ми закликаємо підтримати такі кандидатури в мажоритарних округах».
І далі читачі «Української правди» знайомилися з переліком округів і прізвищами кандидатів. Зокрема, виборців 212-го округу «Українська правда» закликала голосувати за Тетяну Монтян.
Для тих, хто сумнівався, «Українська правда» публікувала агітаційні листки на кшталт репортажу під назвою «Зустріч Тані Монтян з волонтерами», автор якого — керівник її виборчого штабу й за сумісництвом редактор відділу «Української правди» Павло Солодько.
А в соціальних мережах за Монтян агітував професійний «громадський активіст» Віталій Шабунін.
«Люди, останні п’ять років свого життя я займаюсь парламентським лобіюванням. Підписуюся своїм іменем, що, якщо ці троє (Тетяна Монтян, Ігор Луценко, Василь Гацько) зайдуть у ВРУ, ми зможемо зробити там в десять разів більше, ніж за попереднє скликання», — писав 20 вересня 2012 року на своїй фейсбук-сторінці рекламний агент Шабунін, який підробляв у штабі Монтян.
Наступні вибори до Верховної Ради Шабунін зустрів уже досвідченим пропагандистом і тому агітував за Монтян не так примітивно. Натомість 15 жовтня 2012 року на своїй фейсбук-сторінці він запропонував Тетяні Миколаївні похід до церкви й закликав виборців: «Вона буде хорошим нардепом, якщо ви проголосуєте за неї у 212-му виборчому окрузі. Я б за неї точно свій голос віддав».
До речі, сам Шабунін у 2014 році також балотувався до Верховної Ради — але не в мажоритарному окрузі, а за списком партії «Громадянська позиція», яку очолював вічно непрохідний полковник Анатолій Гриценко, а фінансував легендарний Ігор Гелярович Пукшин (який за президентства Ющенка виконував ту саму роль, що й Андрій Портнов за президентства Януковича). Утім, результат цих виборів і для Шабуніна, і для його підопічної Монтян був однаковим.
Однаковим був і подальший творчий шлях Віталія Вікторовича й Тетяни Миколаївни. Обидва вони чимало попрацювали своїми язиками на користь ворожої пропаганди й навіть опинилися в однаковому процесуальному статусі — засуджених. Тільки Шабунін 13 травня 2026 року був засуджений українським судом (а саме — Дніпровським районним судом міста Києва), а Монтян 19 жовтня 2026 року — окупаційним судом.
Щоправда, Шабунін, на відміну від Монтян, поки що перебуває на волі. Але є шанс, що й тут він наздожене свою подругу, оскільки Печерський районний суд міста Києва нині судить його за шахрайство та ухилення від військової служби.
Джерело: Grant Watch Ukraine “Стоп-паразит”