Вони сцяють у вічі, бо думають, що можна.
Оце лицемірне ниття про Іловайськ, вихід Гіркіна зі Слов'янська, «торгівлю на крові», «злочинні мінські» тощо на тлі розтерзаного Маріуполя, Бахмута, Авдіївки, Покровська, кладовищ, що розростаються на очах (замість обіцяних шашликів і кінця епохи бідності) — це не про брак інформації і не про розумову тупість.
Це про брак совісті і про зміщену агресію.
Люди зазвичай схильні нападати на тих, на кого безпечніше нападати.
І найдурніше, що можна в такому випадку зробити — починати розлогу дискусію з логікою й фактами, яка ще більше заохотить їх до агресивних випадів, бо виглядатиме як беззубе виправдання.
Поки вони розумітимуть, що вам можна безкарно сцяти у вічі, вони це робитимуть, скільки б фактів і аргументів ви їм не наводили.
Але як тільки у вас з'явиться вагоме ultima ratio, як тільки стане ясно, що за тупу брехню можна вигребти по макітрі, у них одразу проріжеться і пам'ять, і логіка, і хороші манери.
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»