Як міністр Лісовий та керівництво університету Каразіна «освоюють» мільйони на реставрації.
Поки Харків приймає студентів з усієї країни та намагається зберегти статус освітнього центру, кошти на відновлення університетської інфраструктури перетворюються на елемент чиновницьких схем.
Реставрація пам’ятки архітектури в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна стала наочним прикладом того, як під прикриттям «невідкладності» та «обмеженого бюджетного періоду» обходять конкурентні процедури, а мільйони гривень концентруються у заздалегідь обраного підрядника, повідомляє ГО НОН-СТОП Україна.
Йдеться про реставраційний ремонт даху будівлі Академії імені Говорова — об’єкта культурної спадщини місцевого значення, що перебуває в сфері управління Міністерства освіти і науки України.
Ключові рішення щодо фінансування, напрямів використання коштів та контролю за їхнім освоєнням ухвалювалися за участі міністра освіти Оксена Лісового, генерального директора директорату вищої освіти Олега Шарова та керівництва університету. Саме на цьому рівні було сформовано модель, у якій формальні процедури замінюють реальний контроль.
Закупівля робіт проведена без відкритих торгів. Підставою названо терміновість і кінець бюджетного року, хоча документи свідчать: потреба в ремонті існувала задовго до укладення договору, а ознак аварійного стану чи надзвичайної ситуації зафіксовано не було. Фактично «невідкладність» стала універсальним виправданням для усунення конкуренції.
Єдиним виконавцем визначено ТОВ «ДЕКАН ПРОЄКТ», з яким 8 грудня 2025 року укладено договір на суму понад 16 млн грн. Аналіз публічних закупівель показує, що основна частина підрядів цієї компанії пов’язана саме з ХНУ імені Каразіна. Це виглядає не як випадковість, а як замкнений контур доступу до бюджетних коштів, у якому сторонні учасники фактично відсічені.
Сам договір містить системні правові ризики. У документації відсутнє чітке розмежування між реставраційними, ремонтними та інженерними роботами, що для пам’ятки архітектури є критичним порушенням. Така розмитість дозволяє змінювати фактичний характер робіт без додаткових погоджень і відкриває шлях до відхилення від реставраційних стандартів. Терміни виконання визначені так, що їх можна безболісно продовжувати додатковими угодами, фактично позбавляючи їх обов’язкового характеру.
Фінансова частина не менш показова. Незважаючи на заявлену «тверду» ціну, договір допускає її перегляд за рахунок уточнення обсягів, матеріалів чи технологічних рішень. Це класичний механізм, що дозволяє збільшувати вартість уже після підписання контракту без повторної закупівлі. Кошториси демонструють суттєві відхилення від ринкових цін: за окремими позиціями завищення сягає кратних значень. У підсумку орієнтовна переплата становить близько 30% від суми договору — майже 5 млн грн.
Таким чином, реконструкція університетського об’єкта реалізується за схемою без конкуренції, з гнучкими термінами, плаваючою ціною та мінімальними запобіжниками від зловживань. Освітня сфера в цій логіці перетворюється на зручний майданчик для освоєння бюджету, а пам’ятки архітектури — на технічне прикриття фінансових операцій.
За цими фактами до контролюючих органів уже направлено звернення з вимогою комплексної перевірки: законності відмови від відкритих торгів, обґрунтованості «невідкладності», правомірності проектно-кошторисної документації та відповідності умов договору законодавству про публічні закупівлі та охорону культурної спадщини. Освіта не може бути джерелом заробітку для чиновників. Кожна така «реконструкція» має тягнути персональну відповідальність — незалежно від посад і прізвищ, що стоять за схемами.