Залишаємо краянам право на власну думку навіть щодо впливу кількості заправленого у щоки ботоксу на розумові здібності кадебістського щеняти. Але у переддень національного «часу Ч» вкотре звертаємо увагу колег на необхідність жвавішої роботи з переагітації колег, родичів, сусідів і партнерів у всіх сферах побутування. Позірно вишикуймо полтавців: виявиться, що кожен п'ятий з-поміж нас – ідіот. Притім – некорисний. Авжеж, якщо кожному з нас вдасться вивести з ідіотичної коми хоч би одного ураженого сучасника, з'явиться якась надія на обрання нормального президента, а відтак й на існування країни з державою.
Робота важка. Затятість фанатів «зашибіся» на «кабздєці» патологічна. Люди ще вчора розумні, виважено помірковані втратили не лише притаманні їм розсудливість в оцінці критичних обставин й уміння вийти на оптимум, а й елементарне почуття відповідальності за майбутнє своїх нащадків. Не сприймають ні логіки, ні аргументів, ні емоцій. Услід за «командоюЗе» «пішов лісом» основний інстинкт продовження роду!
Ніби глухі тетеруки на токовищі, бубонять про збагачення «ПоРошена» «на крові» і громадянську війну на Донбасі, молоду управлінську кров голобородьків на великах і всуціль корумповану стару команду, про виправданий принизливий хадж (навіть навкарачки!) до недопалка і замирення з ним будь-якою ціною, про моментальне розв'язання усіх українських проблем з нареченою для колеги Шевченка (Ігоря) і газом включно.
«Запаморочення від квартальних успіхів» може мати катастрофічні наслідки. Хтось із серйозних людей піде прем'єр-міністром до «ЗеК'а»? «Подруга Іваааанович» і «дружбан Кууурт Вооолкер» теж пересядуть на велики? ВСУ візьмуть під козирок на лопотіння «главкома» про мир з пеенхеном «хоч би й на колінах»? МВФ продовжить транші, без яких привид колапсу ще довго буде ходити Україною? Усі існуючі клани враз визнають паханство Ігоря Валерійовича? Країна прийме федералізацію «лугандона» і Медведчука при ньому? Зашибісь перспектива.
На «gutta cavat lapidem» вже немає часу.Мудрістю Овідія щодо «краплі, яка точить камінь не силою, а частим падінням» слід було послуговуватись ще з новорічної півночі. Коли КоЗел, таким собі пилипом-реготунчиком вистрибнув з коломойських плюсових конопель. Наразі ж телефонуймо, пишемо в інстаграм і фейсбук, калатаймо у двері, споюймо і підгодовуймо, робимо що завгодно, але зупинімо ідіотичну пошесть.
Знаєте, вже й одіозне «мета виправдовує засоби» не викликає внутрішнього спротиву.
Вадим Демиденко