Сіоністські активісти почали чинити насильство проти євреїв та єврейських установ, аби підштовхнути населення до виїзду.
Сіоністські активісти вдавалися до насильства та провокацій проти єврейських громад арабських країн, щоб прискорити їхнє переселення до державного утворення «Ізраїль».
Про це заявив почесний професор історії Монреальського університету Яків Рабкін в інтерв’ю про вплив сіонізму на єврейські громади.
За словами історика, після створення «Ізраїлю» значна частина євреїв Іраку не поспішала залишати країну, в якій їхні громади існували протягом багатьох століть. Рабкін стверджує, що сіоністські активісти почали чинити насильство проти євреїв та єврейських установ, аби підштовхнути населення до виїзду.
Він, зокрема, згадав вибухи в єврейських установах Іраку та «схожі події» в Єгипті. Окремо Рабкін розповів про діяльність сіоністських активістів у Марокко.
«Вони перевдягалися в мусульман, їх відвозили до іншого міста, де ніхто їх не знав, і вони переслідували єврейських дівчат, щоб налякати їхніх батьків», — заявив історик.
Рабкін зазначив, що про цю практику йому розповів один із її учасників. Пізніше історик нібито зустрів марокканську єврейку, яка підтвердила, що у її місті відбувався подібний напад. За її словами, нападники переважно кричали та погрожували, але цього вистачило, щоб налякати її батьків.
Водночас відповідальність за серію вибухів у Багдаді в 1950–1951 роках досі залишається предметом дискусії. Історик Аві Шлаїм приписує сіоністському підпіллю три з п’яти атак, однак інші дослідники вважають наведені ним докази недостатньо надійними. Дослідниця Естер Меїр-Гліценштейн також заперечує, що ці вибухи спричинили масову еміграцію: до моменту найвідомішої атаки більшість охочих уже зареєструвалися для виїзду.
Підтвердженим є проведення ізраїльською військовою розвідкою в Єгипті операції «Сусанна» 1954 року. Завербовані нею єгипетські євреї закладали вибухівку в кінотеатрах, бібліотеках та американських освітніх центрах. Напади планували видати за дії місцевих мусульманських, комуністичних або націоналістичних організацій. Проте цілями операції були західні об’єкти, а не синагоги.
Таким чином, поширене в соціальних мережах формулювання про «теракти в синагогах Іраку, Єгипту та Марокко» не відповідає словам Рабкіна: в оригінальному інтерв’ю він не стверджував, що синагоги атакували в усіх трьох країнах.
Яків Рабкін є почесним професором кафедри історії Монреальського університету. Серед напрямів його досліджень — сучасна історія євреїв, юдаїзм, сіонізм і політика «Ізраїлю».