Черговому висуванцю вискочок, котрому не поталанило стати народною служкою з першого разу – реготун нестандартно програв представникам обох ще небезпечніших антиукраїнських помийниць, інкримінують ідеологічну непослідовність. Кмітливий, а за розширеним резюме Вікіпедії – ще й «український політик, актор кіно і телебачення, продюсер, співак, шоумен, радіоведучий, пародист» (©), у часи змагань України з наколотими апельсинами самовіддано топив за Янека.
Панове, просимо до джерел. Авторові оцих «букоф» (стиль нинішньої влади тисне, немає спасу, на лексику, будь вона – влада – неладна!), котрий послідовно перебув у лавах жовтеняцтва, піонерії, комсомолії і, о, боже!, «рулюючої і спрямовуючої», тепер що, пакуватися до Почаєва з вирваними із голови залишками волосся та покусаними ліктями?
Атож, якщо й зачепимо сліпуче білі одежі праведників, перепрошуємо, все ж залишимося, попри зневагу і ярлики, шанувальниками тих «пристосуванців», котрим вдалося зламати світоглядні пута і «вичистити» себе з-під Лєніна, чи кого там ще – Маркузе, Сталіна, Ляшка? Можемо навіть припустити, що колишній клеврет «проффесора в ростовському екзилі» С.А. Сивохо позеленів сьогодні настільки, що щиро вірить у свою здатність реінтегрувати чужий Україні Донбас до України. Ондечки Зе ж вірить у власне вище призначення. Тепер ще уявіть, скільки віри йому додалося після участі у велелюдній інтронізації японського мікадо?! Який поважаючий себе блазень не пошле до дідька війну у власній країні, якісь надокучливі формули і утрясання бюджету за одну лише можливість покрасуватися на світовому ярмарку марноти?! У кімоно?
Принагідно, хтось знає, що реально дали Україні похапливі перемовини Зе з позавчорашнім батьком казахстанського народу і бразильським фанатом космічних перельотів на дуже далекосхідних теренах країни сакур під сонцем, що сходить? Невже задля того, щоб почути від Єлбаси сумнівні запевнення у закоханості в Україну з часів зародження великої дружби з нашим майстром ходіння між крапельками, треба було півдоби летіти на протилежний бік планети? Чесне слово, ці зелені, як малі діти – вирахуйте спершу, що задовольнити тягу до спілкування з Назарбаєвим можна було набагато дешевше десь посередині між Банковою і Астаною, хоч би й у парку Фельдмана під Харковом! І з бразильцем погомоніти про безкінечність Всесвіту можна було ближче, на тій же Мальорці. А донести Франку-Вальтеру Штайнмаєру карколомну новину про усунення усіх перепон для відновлення роботи «нормандської четвірки» не можна було електронкою? З копією до Кремля.
Та ми ж з вами розуміємо, що головне у подібних реінкарнаціях – не бути кон'юнктурником.
Тому й до коЗе – інші претензії. От, питається, коли добіжить кінця перший ряд кавеенщиків, кумів, однокласників, квартальників і адвокатів мішка з грошима, або пацюки прийдуть до тями і масово рвонуть з корабля під зеленими вітрилами, що – і другий-третій ряди теж підуть у владу? Бо освітлювачі сцени, гримувальники, однолітки з паралельних класів, рознощики шаурми, коханки продюсерів і гардеробники вже з літа «перетоптуються грузько» (Леонід Талалай, ©), зачекалися. Жіночки з хору імені Верьовки з минулого тижня у черзі.
Пане Зе, дослухався би до колеги по амплуа і кримнашівця Маслякова – метр російського хі-хі, разом з нами віддаючи належне талантам коміка Сивохо, з кремлівського далека застерігає від цехового принципу формування владної команди, каже, що таке до добра не доводить. Навіть у Недопалка на його «Озері» ‒ жодного прибиральника з дрезденського Будинку дружби СРСР-НДР, більше відомого як гарнізонна кадебістська явка. Принаймні, над плечем у Молі не маячать, як Богдан.
Та й те, Сивохо хотів би – не сховаєш. Глиба.
Вадим Демиденко