Опішнянське городище є однією з важливих пам’яток, що безпосередньо пов’язане з питанням появи на Лівобережних теренах слов’янського населення, відомого пізніше як сіверяни, тому воно неодноразово привертало до себе увагу дослідників, а також всіх зацікавлених у вивченні давньої історії нашого краю.
Завдяки своєму вдалому розташуванню, фактично в межах гончарської столиці України - Опішному, пам’ятку відвідує чимала кількість туристі. Однак у зв’язку із відсутністю на ньому будь-яких інформаційних чи історичних довідок, його туристичні та пізнавальні можливості лишаються незадовільними. Наприклад, мало хто знає, що перші розкопки на цій пам’ятці було розпочато відомим радянським археологом-славістом Іваном Івановичем Ляпушкіним (ним проведені дослідження і в Полтаві), ще перед війною у 1940 році, які були продовжені у 1957 році. Після невеликої перерви у 1975 році розкопки були відновлені київськими дослідниками, а саме Лівобережним загоном Слов'яно-руської експедиції ІА АН УРСР під керівництвом Олега Васильовича Сухобокова.
Експедиціями під керівництвом І.І. Ляпушкіна та О.В. Сухобокова вивчено більшу частину площі городища, здійснені перетини його валу і рову. Недослідженою залишилася площа під кладовищем на невеликі ділянки вздовж його схилів. Будівельні рештки представлені залишками житлових і господарських споруд. В цілому досліджено 23 житла, 2 господарські споруди та 39 ям, частина котлованів яких після розкопок законсервована.
Серед знахідок, отриманих в результаті розкопок, виявлені предмети особистого і побутового призначення, численні уламки ліпного посуду та ін. виробів. Керамічний комплекс складають уламки ліпного посуду (горщики і сковорідки), невелика кількість фрагментів посуду виготовленого на гончарному кругу й амфорної тари з різних центрів Північного Причорномор’я. З досліджених комплексів походить виразна добірка зооморфної керамічної пластики і пряселець, а також мініатюрного посуду й інших вотивних виробів. Вироби з кістки представлені, переважно проколками. В невеликій кількості наявні вироби із заліза (деталі вузди, ножі, кресало тощо) та кольорових металів (пряжки, перстні, серги). Виявлені також пастові та склопастові намистини. В матеріальній культурі городища простежуються певні кочівницькі елементи. Виразна колекція знахідок з городища нині експонується в Полтавському краєзнавчому музеї ім. Василя Кричевського.
Опішнянське городище належить до кола широко відомих в світі пам’яток, матеріали яких є еталонними для вивчення етнічних процесів на території Дніпровського Лівобережжя, пов’язаних із зародженням роменської культури, контактів між осілим і кочовим населенням фінальної доби раннього середньовіччя. Дослідницький потенціал пам’ятки та решток матеріальної культури її населення ще остаточно невичерпаний, до речі, як і туристичний.
Юрій Пуголовок,
кандидат історичних наук