Верховна Рада готується скасувати житловий кодекс та Закон про приватизацію житла. Він передбачає припинення приватизації житла.
Верховна Рада готується до ухвалення Закону про основні засади житлової політики (законопроєкт № 12377 від 06.01.2025). До другого читання вже подано порівняльну таблицю.
Про це пише SUD.UA.
З його ухваленням втратять чинність Житловий кодекс України та Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Проте Головне науково-експертне управління попереджає: аналіз поданого проєкту дозволяє зробити висновок, що він за своїм змістом не є новим кодексом, у якому системно та комплексно регулюються житлові відносини в повному обсязі, а є «рамковим» актом, у якому визначаються засади правового регулювання відповідних суспільних відносин, що деталізуватимуться як в інших законах, які регулюватимуть окремі аспекти житлових відносин, так і у відповідних підзаконних нормативно-правових актах.
Щодо скасування Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» ГНЕУ зазначає, що до проєкту не надано статистичної інформації щодо державного та комунального житла, яке залишилося неприватизованим. Річ у тому, що в умовах, коли у державному житловому фонді та житловому фонді територіальних громад залишається лише службове та соціальне житло, правовий статус неприватизованого державного та комунального житла залишається невизначеним, що може негативно позначитися на забезпеченні житлових прав громадян, які проживають у жилих приміщеннях, що входять до складу неприватизованого житла.
Законопроєктом пропонується запровадити облік усього житлового фонду України в Єдиній інформаційно-аналітичній житловій системі, про яку йтиметься нижче. Це стосується як державного, так і комунального та приватного секторів, а також безхазяйного чи відумерлого майна.
Відомості з існуючих реєстрів (Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, інших інформаційно-комунікаційних систем державної форми власності) вноситимуться автоматично через електронну взаємодію.
Решту даних вноситимуть уповноважені суб’єкти: органи влади — для державного житлового фонду, органи місцевого самоврядування — для житлового фонду територіальних громад, власники — для приватного житла.
Кабінет Міністрів України разом з органами місцевого самоврядування буде зобов’язаний протягом 12 місяців з дня набрання чинності цим Законом забезпечити проведення обліку наявного житла державного житлового фонду та житлового фонду територіальних громад шляхом внесення інформації про житло до Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи.
Для територій, які на дату набрання чинності цим Законом віднесені до територій можливих бойових дій та для яких не визначено дату припинення можливості бойових дій, а також для територій активних бойових дій, проведення обліку здійснюється протягом 12 місяців відповідно з дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій або завершення тимчасової окупації.
Організацію обліку житлового фонду на території відповідних територіальних громад забезпечуватимуть виконавчі органи сільських, селищних та міських рад.
При цьому буде припинено ведення державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, а для обліку житла створюється Єдина інформаційно-аналітична житлова система.
Метою її створення є забезпечення збирання, накопичення, обліку, обробки, зберігання та захисту інформації і документів про:
осіб, які можуть скористатися державною підтримкою в реалізації права на житло, та стан її отримання;
механізми державної підтримки реалізації права на житло, зокрема умови державних і місцевих програм, що передбачають реалізацію таких механізмів;
житло;
операторів доступного житла;
житлово-будівельні та житлові кооперативи, їхніх членів, а також будинки таких кооперативів.
Підключення, доступ та користування системою будуть безкоштовними. Проте за видачу витягів і довідок доведеться сплачувати плату.
Інформація, внесена до Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи, буде відкритою і загальнодоступною, крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків, реквізитів документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, документів, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус, місця проживання особи, а також інших персональних даних.
На це звернуло увагу Головне юридичне управління Верховної Ради, яке у зауваженнях до проєкту Закону України «Про основні засади житлової політики» (реєстраційний № 12377) зазначило, що таким чином проєктом закладається можливість ознайомлення, у тому числі з інформацією з обмеженим доступом, непередбаченою кількістю осіб. Це, зокрема, стосуватиметься інформації про осіб, які належать до кадрового складу розвідувальних органів України та/або обіймають посади, перебування на яких пов’язане з державною таємницею у зв’язку з безпосереднім здійсненням такими особами оперативно-розшукової, контррозвідувальної чи розвідувальної діяльності, що становитиме загрозу національній безпеці України.
Також унаслідок реалізації положень законопроєкту конфіденційна інформація необмеженого кола фізичних осіб оброблятиметься невизначеним колом суб’єктів у невизначених законом обсягах протягом невизначених законом строків, а відповідна обробка персональних даних не буде передбачуваною та прогнозованою (щодо способів і обсягів) для володільців персональних даних, що:
— не відповідає частині другій статті 32 Конституції України, згідно з якою «не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини»;
— не враховує правові позиції Конституційного Суду України, висловлені, зокрема, в Рішенні від 11 жовтня 2018 року № 7-р/2018, а також практику Європейського суду з прав людини;
— не відповідає вимогам статті 12 Загальної декларації прав людини, статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, статті 8 Конвенції Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод, статті 8 Хартії фундаментальних прав Європейського Союзу, статті 16 Договору про функціонування Європейського Союзу, Конвенції Ради Європи «Про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних», Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/679 від 27 квітня 2016 року, а також принципів 3 та 7 «Зберігання інформації» Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (87)15;
— не узгоджується з положеннями статті 6 Закону України «Про захист персональних даних».
Таким чином, право на захист персональних даних, яке є основоположним правом людини та охороняється Конституцією України й Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, за такої редакції законопроєкту може бути порушене, що є неприпустимим з огляду на вимоги наведених вище актів.
На думку ГНЕУ, наслідком втрати чинності Житловим кодексом стане:
поява прогалин у правовому регулюванні житлових відносин (зокрема щодо використання гуртожитків для тимчасового проживання — ст. 127–132¹);
порушення забезпечення збереженості житлового фонду, його експлуатації та ремонту (ст. 175–188), а також зникнення заборони на надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру (ст. 6);
ускладнення виселення членів сім’ї у зв’язку з втратою чинності ЖК;
скасування вимог до житлових приміщень, зокрема положення ст. 50 ЖК, за яким «особам похилого віку, а за висновком лікувально-профілактичного закладу також відповідним категоріям осіб з інвалідністю і хворих на їхнє прохання жилі приміщення надаються на нижніх поверхах або в будинках з ліфтами», що може негативно позначитися на рівні захисту житлових прав громадян України.