І ось таку реальність створила нам зеко-манда. Куди не ткни — скрізь хабарники.
Три дні тому в дописі про журналістське розслідування стосовно генерала СБУ Доровського я написав: «…якщо копнути історію практично будь-якого тамтешнього генерала — обов’язково знайдуться і маєтки, і елітна нерухомість, і круті тачки, і замовні провадження, і ще купа всього…».
І буквально наступного ж дня виходить розслідування «Схеми: корупція в деталях» про іншого генерала СБУ — тепер про начальника Управління у Полтавській області Костянтина Семенюка.
У якого — елітні Audi Q8 та Mercedes. Придбані за ціною самоката, ну от просто пощастило купити у 25 разів дешевше за ринкову вартість. Так буває, авжеж, от прямо вірю.
І ще — апартаменти площею 120 квадратів та комплекс відпочинку в Карпатах.
Оформлено все це на родичів, які зроду-віку таких грошей не бачили й за все життя не змогли б заробити навіть на колесо від «Мерседеса».
Буцімто: «Теща працює в Італії прибиральницею і ось заробила». Це в якій Італії так круто заробляють літні покоївки? На якій планеті?
Дружина генерала СБУ працює в податковій — от прямо родина бідних бюджетників. Але якось так трапляється, що коштовне майно дістається сім’ї Семенюків від тих людей, яких перевіряв підрозділ Семенюка. Або перевіряла податкова, у якій працює його дружина. Чисто збіг, «соєпадєнійє». Частота «збігів» — вражає.
То все краще подивитися в розслідуванні «Схеми: корупція в деталях» на YouTube — з доказами та подробицями.
А я ще раз скажу: таких генералів у СБУ в нас приблизно 9 з 10. Точніше — 10 з 10 насправді, але дехто просто вміє професійно все це приховувати.
І ось таку реальність створила нам зеко-манда. Куди не ткни — скрізь хабарники.
У податковій, у СБУ, у ДБР, поліції, прокуратурі, на митниці, у міністерствах, в уряді, обладміністраціях — уся система держуправління імені Зе побудована на корупції.
До СБУ люди йдуть тупо рубати бабло. Ні, не так — Велике Бабло. Яка ще там національна безпека? Не на часі. Давайте після свят.
Оці бригадні генерали без бригад більше скидаються на бригадирів-рекетирів, ніж на контррозвідників.
Заради правди зазначу, що частина співробітників добре робить те, за що їм платять грошове забезпечення, і працює дійсно в інтересах країни — і цьому є наочні докази.
Але ж оця «політична охранка СБУ». Оці безкінечні генерали-корупціонери. Замовні справи, закриті або сфальсифіковані провадження, незаконне стеження за журналістами, цькування їх працівниками ТКЦ — оце все добряче паскудить репутацію Служби. А чомусь негативна репутація — значно помітніша за позитивну. Як муха в смачному супі. Як бочка дьогтю в бочонку меду.
І головне, що найбільше бісить. Сама Служба на словах начебто має «нульову толерантність до корупції», але по факту постійно намагається незграбно (та публічно, Карл!) виправдати очевидних корупціонерів. Журналісти наводять факти та документи, які неможливо трактувати інакше, ніж «корупція». Але замість перевірити готові факти та позбутися брудних плям на репутації офіційна позиція СБУ приблизно така: «Ці офіцери з вашого сюжету — прекрасні патріоти, у них просто багаті родичі. Ну так, неясно, звідки в них раптом узялися ті гроші, але нам пох. Ну так, інколи вони з російськими паспортами — ну що тут поробиш, родичів не обирають. А ви, журналісти, розповсюджуєте ворожу ІПСО і працюєте на ворога».
І така люта дичина — скрізь, не тільки в СБУ. Система не хоче і не буде боротися проти себе, проти своєї сутності. Призначають на найвищі посади людей виключно «з Кварталу» або «тих, хто стояв біля Кварталу». А ще — банально за хабарі. В усіх випадках — за обов’язкової умови особистого поклоніння «Портрету». Абсолютно неприпустимими є будь-які прояви вільнодумства. «Професійні якості? Ні, не чули. А нащо?»
Тому ці некваліфіковані призначенці низького інтелектуального рівня виконують будь-які (у тому числі злочинні) накази «згори». А у вільний від лизання начальницьких дуп час — відчайдушно крадуть, не забуваючи заносити валізи «наверх». У цій системі небажано мати родичів на росії, але то не критично — відмажемо: якщо що, скажемо «це російське іпсо».
І все це — під час найтяжчої війни за існування України: як країни, як нації. Безумство якесь, свідомо самовбивча політика.
«Сон розуму породжує чудовиськ», як казали Бонапарт з Архімедом (насправді це іспанське прислів’я).
Ми в цьому сні вже сьомий рік, але все ніяк не прокинемося.
А чудовиськ стає все більше.