«Хто приймає зло без спротиву – стає його посібником»
Мартін Лютер Кінг
Текст: Геннадій Сікалов для «Останнього Бастіону»
«Вересень 2016 став знаковим в історії оновлення і реформування Укргазвидобування. Цей місяць є знаковим також для реалізації стратегії нарощення видобутку власного газу України» – саме так почав свій черговий пост у Фейсбуці голова «Укргазвидобування» Олег Прохоренко.
У трьох словах переповім. Пан Прохоренко оголосив про успіх проведення першого гідророзриву пласту (ГРП) в оновленому «Укргазвидобуванні». «…І на оновленій землі врага не буде супостата…» згадалося з Шевченка. Власне про ворога трохи далі.
Цей перший ГРП оновленого керівництва компанії відбувся в південно-західній частині Харківської області. На жаль, Андрій Закревський у своїй статті (ПОКЛИКАННЯ НА СТАТТЮ) не вказав, де саме УГВ (далі скорочено «Укргазвидобування) провело розрив пласту. Не уточив це й Прохоренко. Жодного натяку на приховування, недомовленість, непрозорість. Спишемо це на недосвідченість молодої оновленої команди. Та й навіщо нам, смертним, знати такі подробиці. Ну закачали під землю (далі цитата Закревського)… «расклинивающий трещину агент (пропант) в объёме 40 тонн, подготовленую воду (387 м. куб. жидкости)», ну й ок. І всерівно, чим це врешті агукнеться. Бо компанія заявила, що так треба для е-не-рго-не-за-леж-но-сті. Хто думає інакше – ворог. На думку спадає діалог менеджменту УГВ у стилі одного тупого російського скетч-шоу:
– За енергонезалежність думаєш?, - питає один.
– За енергонезалежність, - рахуючи купюри, відповідає другий.
«На свердловині, яка давала газу близько 0, ми вже отримали біля 50 000 м3 газу на добу! Це тільки одна свердловина! Після закінчення очищення свердловини від розчину, свердловина вийде на видобуток близько 80-100 тисяч м3 на добу. Це плюс 30-36 млн м3 видобутку в рік на одній свердловині», – прокоментував Прохоренко наслідки ГРП на свердловині «Х».
Не будьмо критиками, привітаймо пана голову з першим успіхом. 50 000 м3 газу на добу – це показник. Щодо решти тез – вони в майбутньому часі. «Свердловина вийде», «А якщо провести операції на 100 свердловинах», «Будуть нас примушувати купити» тощо. Чим такі обіцянки в майбутньому часі зазвичай закінчуються, всі ми добре знаємо.
«Антитерористична операцiя не може i не триватиме два-три мiсяцi. Вона повинна i триватиме години», – заявив Порошенко 26 травня 2014.
«Я розумію, як провести переговори так, щоб фінансові і економічні санкції були посилені до такого рівня, щоб лічені місяці відділяли нас від повернення Криму», – заявила Тимошенко 7 травня 2014.
Не варто зайвий раз нагадувати про війну й Крим. У Полтаві на днях поховали бійця, вбитого на війні. Вчергове. Котрого вже.
Хочу звернути увагу на інше, про що тільки кількома словами обмовився Закревський і жодним словом Прохоренко. Це – вода.
За словами Закревського, на 1 ГРП на 4500 м. завглибшки, компанія витратила 387 м3 води. Жодного звіту, щоби вірити цьому показнику, поки немає. Чи буде звіт узагалі, невідомо. Доведеться вірити на слово й відштовхуватися від заданої і досить імовірно, заменшеної цифри в 387 м3.
Отже, компанія планує провести 100 ГРП згідно з умовами тендеру. Помножимо 387 куб. м. * 100 ГРП = 38700 куб.м. води. Знову ж таки повторюся, цифра досить умовна. І це витрата обмеженого ресурсу.
Нагадаю, Україна за власними запасами води, доступними для використання, є однією з найменш забезпечених країн Європи. У маловодні роки на одну людину припадає до 1 тис. м3 річкового стоку. А за визначенням Європейської Економічної Комісії ООН, держава вважається водонезабезпеченою, водні ресурси якої не перевищують 1,7 тис.м3 на одну людину. Для прикладу візьмімо, що в Росії зазначена величина дорівнює 25,4, Білорусі – 3,3, Франції – 2,9, Польщі – 1,4, Швеції – 2,5, Англії – 5,0, Німеччині – 2,5, США – 6,8, Канаді – 219 тис. м3 на рік. Висновки робіть самі.
За даними «Вікіпедії», у цілому водні ресурси України можна охарактеризувати як недостатні. У маловодні роки дефіцит води відчувається навіть у басейнах великих рік. Інтернет енциклопедія подає й статистику витрат води.
Щонайбільше свіжої води (48% від загального споживання) споживає промисловість (!!!), 40% води йде на потреби сільського господарства, 12% припадає на житлово-комунальне господарство міст та інших населених пунктів.
Приклад із водою не несе заклику відмовитися від видобування вуглеводнів із власних надр на користь російського чи будь якого іншого газу. Як і не заперечує ГРП та інші методи інтенсифікації. Порушена тема браку питної води та її недоцільного використання при розривах пластів покликана звернути увагу на країни, що відмовилися від використання води при ГРП. Мова йде про Канаду й Америку, на які охоче покликається пан Прохоренко, відстоюючи технології гідророзривів. Щоправда, керівник УГВ не зазначає (знову ж таки, питання прозорості), що тамтешні передові компанії відмовилися від використання води під час ГРП на користь метану, азоту чи вуглекислого газу.
Так видобувна компанія Millenium Stimulaton Services ltd підійшла до використання метану для розриву свердловин із покладами сланцевого газу. Хоча Millenium розпочинався як звичайний оператор гідророзриву в Саскачевані (Канада) і досі працює над гідророзривом водою. Та в минулому році Millenium Stimulaton Services ltd викупив компанію, яка розробила технологію використання природного газу для розриву свердловин (метан є основним компонентом природного газу).
Кайл Хейєр, директор маркетингу і корпоративного розвитку фірми, пояснив таку політику. Він зазначив, що для розриву газових свердловин можуть бути використані різноманітні гази або рідини. Але в Британській Колумбії (Канада), де відносно багато води, більшість компаній використовують саме воду для гідравлічного розриву пласта.
– Єдина причина, чому інші компанії досі використовують воду – бо це дешево, – резюмував Хейєр.
Згідно з річним звітом комісії Нафти та Газу Британської Колумбії, два найбільших оператора на північному сході – Nexen Inc. і Progress Energy – використали близько одного мільйона кубічних метрів води в 2014 році для гідророзриву на північному сході Британської Колумбії. Стільки води достатньо для того щоб заповнити понад 800 олімпійських басейнів.
Посуха в цьому році спонукнула уряди в провінції Альберта і Британській Колумбії почати обмежувати споживання води енергетичними компаніями.
Екологічна апеляційна рада скасувала ліцензію на воду для Nexen Inc., й заборонила компанії качати воду з озера для використання гідравлічному розриву пластів.
Також західні ЗМІ повідомляють, що деякі компанії скоротили споживання води на користь «активованих рідин» для гідророзриву. Ferus Wellsite Cryogenic Solutions, наприклад, використовує вуглекислий газ або азот (буває, поєднуючи), що зменшує кількість необхідної води на 70% до 80%.
Коли використовують пропан або метан, природний газ вивільняється без необхідності відводу або спалаху. Хейєр сказав, що початкові витрати вище, тому що зріджений природний газ набагато дорожче, ніж вода. Але в подальшому заощадження є, так як свердловини, як правило, більш продуктивні, коли їх розривають вуглеводнями.
Карлос Салас, фахівець нафти і газу з Geoscience BC, сказав, що ГРП, здійснений вуглеводнями, має свої переваги і недоліки.
Коли вода використовується в гідророзривах, будь-яка глина в гірській породі може вбирати її. Від цього вона набухає і закриває розриви, зменшуючи кількість газу, яка може бути видобута – як холестерин забиває артерії. Використання вуглеводних, як пропан або метан, дозволяє уникнути цієї проблеми. З-поміж недоліків експерт зазначив потребу більшого контролю за проведенням операції через можливість витіку метану та його займання. І, звісно, більші початкові витрати, як відзначав Хейєр.
І якщо проблему витіку можна попередити й, фактично, убезпечитися від неї, то від витрат не дітися нікуди. Можливо, саме інвестиції і є відповіддю на питання, чому УГВ так стоїть на позиції проведення ГРП водним розчином.
І саме інвестиції в багато чому визначили саме таку політику УГВ. Адже при гідророзривах є ризик порушити герметичність пластів питної води. І тоді вода в колодязях, ріки, підземні води можуть піти глибоко вниз. Саме для врахування таких факторів видобувна компанія Shell перед проведенням ГРП витратила шалені кошти, щоб оцінити ризики розривів для довкілля (в Угоді про СРП враховані $10 млн. на екологічний моніторинг при ГРП).
А чи не цікавилися ви, скільки на екомоніторинг перед проведенням 100 ГРП виділило УГВ? Можливо, виділити кошти завадили «агенти Кремля»? Саме на Росію, проросійських представників у ВР і, за старою українською традицією, на попередників, УГВ перекладає всі свої негаразди: «Год назад государство потеряло бы эту скважину и сотню миллионов гривен в неё вложенных», «Через год, если бы не было «сейчас», была бы пробурена ещё одна «пустая» скважина, с вероятностью 70%, было бы потрачено на 3 миллиона долларов больше на закупку газа...», «Этой статьи бы не было, а была бы старая песня, как надо добиваться энергонезависимости с помощью диверсификации поставок российского газа через немецкий хаб», – пише Закревський.
«Юрию Нагорняку удалось организовать работы и обучение персонала своими силами, используя внутренние резервы компании и опыт новой команды, не благодаря накопленному опыту, а скорее – вопреки ему», – Закревський.
Нагадаємо, у Полтаві Нагорняк узагалі відмовився говорити про ГРП на круглому столі з представниками ЗМІ та громадськості, покинувши з менеджерами УГВ залу. Фактично, компанія показала своє ставлення до мешканців видобувного регіону. Ставлення до екології УГВ показало в Сенчі.
Виходить, що радянський принцип не рахуватися з природними ресурсами, притаманний і «оновленій» команді менеджерів УГВ. Як і за Союзу, промисловість й енергетичний потенціал ставиться вище за безпеку для довкілля й екосистеми в цілому. УГВ навіть запровадило цілий культ (і хештег) із програми 2020. Згідно з нею, до 2020 року компані планує вийти на видобуток 20 млрд м3 газу. З огляду на позицію Прохоренка, висловлену ним у його інтерв’ю і Фейсбуці, зрозуміло – для нього це справа честі й варіант утриматися в кріслі надалі. А в боротьбі за такий куш всі методи принадні.
Насправді, ситуація до болі нагадує радянську п’ятирічку за три роки. З усіма її наслідками. За такої логіки, після 2020 року буде оголошена програма 2050. Даєш 50 млрд м3 газу до 2050 року! Щоправда, за такої політики УГВ до водних і земельних ресурсів, не факт, що більшість українців доживе до того самого 2050 року.
Ця стаття не претендує на цілковите схвалення, погодження чи сприйняття. Адже після потрапляння матеріалу на очі «найкращим спеціалістам УГВ», його автора звинуватять у пособництві Кремлю, особистій домовленості з Володимиром Волод-чем (а хіба досі не звинуватили?), спробі «публічно» замочити «успіхи» компанії й усіх інших смертних гріхах.
Порадимо Олегові Прохоренку наступного разу звинувачувати публічно, називаючи імена осіб, фахівців, яких він зараховує до «агентів» та «москальських консервів». І аргументувати свою позицію, а не безпідставно закидати образи в бік осіб, що мають можливість і сміливість говорити про справжній стан речей.
Як вихована людина, потайки не звинувачую інших. Як свідомий та освічений чоловік, можу говорити тільки за себе. Особисто я готовий до публічного діалогу з приводу енергетики, діяльності видобувних компаній та екологічних наслідків, які УГВ й інші компанії залишили на видобувних регіонах. Діалогу, де відстоюватимуться державні інтереси, а не інтереси окремих консалтингових компаній на кшталт McKinsey & Company.
І мої інтереси як громадянина України відрізняються від інтересів менеджерів із McKinsey. Тому що я не зацікавлений у грошах від прибутків при ГРП. Міг би зрозуміти позицію УГВ, якби шкідливий уплив для екології хоч якось компенсувався ціною на газ для населення моєї країни. Тобто, якщо б УГВ реалізувало газ для населення за ціною 1 тис грн за 1 тис м3. Така ціна собівартості українського газу з закладеною в нею вартістю розвитку підприємства. Але ж УГВ продає газ для споживачів по 8 135 грн за 1 тис м3!
«За результатами проведеного моніторингу НКРЕКП інформує, що максимальна ціна на природний газ (без урахування тарифів на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами), яка склалась на ринку природного газу для споживачів,.. у липні 2016 року становила 8135,52 грн за 1000 куб. м (з ПДВ)», - написали кореспонденти УНН з покликанням на НКРЕКП.
Через це я не зацікавленій у примусовій капіталізації та приватизації державної компанії олігархічними групами та вихідцями з McKinsey за рахунок зубожілого населення. І капіталізації не тільки за рахунок останніх відданих грошей, а й за рахунок знищеної ексистеми. Бо енергонезалежність не вимірюється тільки кількістю пробурених за будь-яку ціну дірок і розірваних пластів земної поверхні, прибуток від яких розтасується між наперед визначеними приватизаторами.
Земля й усі природні ресурси, надра нашої з вами країни дорожчі від такої «енергонезалежності». Бо на цій землі жити нам і нашим дітям. І родючий, придатний для с/г ґрунт, чиста питна вода, а отже й незабруднені продукти харчування й свіже повітря – такі ж невід’ємні складники енергонезалежності, як і власний газ. Саме тому я не мовчу. Саме тому хочу донести свою думку українцям, 99% яких не розуміють, які наслідки має ГРП. Коли йде штучна спекуляція навколо ГРП, розмінною монетою в якій визначили майбутнє України й українців, я не можу мовчати. У такому випадку мовчанка є злочином.
P.S.
До речі, цікаво, за яким рейтингом спеціалісти УГВ визнані «найкращими»? Бо складається враження, що всі керівники в нас апріорі найкращі. Шкода, що тільки на словах. Порошенко теж назвав Гонтареву найкращим банкіром. І все рівно, що долар по 26 грн, а золотовалютні запаси зменшилися з 17 083 до 13 984 млн дол. за 2 роки її очолювання НБУ. Просто вона краща.
А ГРП в одній із найменш забезпечених питною водою країні Східної Європи можна виконувати метаном, азотом чи вуглекислим газом, як це роблять компетентні менеджери професійних компаній. Керівництву УГВ не варто кичитися, що проведені ними перші ГРП – це щось з розряду мега. У всьому світі – це позавчорашній день. Там давно зрозуміли, що екологія та здоров’я нації важливіші за видобувні показники. А в українських реаліях – важливіші за набивання кишень окремими олігархічними групами.
Критикам, які сумніваються в об’єктивності викладеного матеріалу, раджу поцікавитися наслідками 10 ГРП у Новосанжарському районі на Полтавщині. Чомусь ППС (Полтавська газонафтова компанія) досі не викладала звіт за 10 ГРП, які вона виконувала на 103 Руденківській свердловині в Новосанжарському районі. Куди пішли 6 тис. тонн хімічного реагенту, які ППС закачала для виконання ГРП? Куди компанія поділа 2 тис. тонн реагенту після завершення робіт? Які це були реагенти? Яким чином вони вплинули (і впливають) на людський організм через питну воду й ґрунт.
Також раджу заїхати до с. Сенча Лохвицького району на Полтавщині й дізнатися думку місцевих мешканців про УГВ та наслідки від їхньої діяльності. Спитайте, чому в регіоні різко зріс рівень на онкологію, а молодь чимшвидше тікає з села. Адже одна річ читати пости «найкращих спеціалістів» УГВ про те, як усе гарно, а інша – відчути ціну від видобутку газу на власному здоров’ї. Сенчани вже відчули. І ГРП вони точно не хочуть.