Полтавський апеляційний суд розгляне скаргу ветерана війни, який звинувачує суддю в поширенні наклепів.
До уваги журналістів міста-героя Полтави!
Запрошую 27 жовтня 2026 року о 10:40 відвідати Полтавський апеляційний суд (м. Полтава, вул. Соборності, 18, кімн. 2), де розглядатиметься справа за моїм позовом до судді Шевченківського районного суду Полтави Лариси Гольник (справа № 554/756/26). Суддя-доповідач — кандидат юридичних наук Володимир Пікуль.
Гольник ще з 2015 року має стійку репутацію аферистки, оскільки тоді вона намагалася заволодіти гаражем своєї психічнохворої сусідки. Щоби не потрапити на лаву підсудних за шахрайство, Лариса Владленівна оголосила себе «викривачкою корупції», вступила до лав псевдогромадських організацій «Інститут законодавчих ідей» (власницею є скандально відома Мартина Богуславець), «Де Юре» (власник — колишній суддя Михайло Жернаков) та «Центр протидії корупції» (належить Віталію Шабуніну, якого зараз судять за шахрайство та ухилення від військової служби) і стала заробляти на поширенні наклепів у соцмережах.
Про те, що в Україні є така суддя, я дізнався 7 травня 2025 року, коли ще перебував на фронті на Торецькому напрямку. Того дня мені показали наклепи, які про мене опублікувала у фейсбуці невідома мені Гольник. Невдовзі після звільнення зі служби за віком я переглянув фейсбук-сторінку цієї Гольник і побачив, що вона регулярно поливає мене брудом у соцмережах, починаючи з кінця лютого 2024 року. На той час мій батальйон перебував у Кураховому й, звісно ж, про її писанину я нічого не знав.
Причиною невдоволення «її честі» стало те, що я разом з адвокатом Ростиславом Кравцем, який представляв у судах мої інтереси, доки я був на фронті, домігся реєстрації кримінального провадження стосовно колишнього солдата 207-го окремого батальйону ТрО Шабуніна — шахрая та ухилянта від військової служби (зараз Шабуніна судять у Печерському районному суді Києва — я є заявником і свідком у справі).
Довідавшись про це, «її честь» стала поширювати на своїй фейсбук-сторінці безумні розповіді про те, що я завербований спецслужбами російської федерації, які замовили мені дискредитацію її друга Шабуніна; що за викриття фактів ухилення Шабуніна від військової служби розвідка рф передала мені через нідерландську правозахисницю Маріам Ламберт стільки грошей, що я придбав собі парк елітних автомобілів; що я ніколи не був на фронті, а лише «наробив фоток у безпечному місці», тощо.
При цьому всі ці публікації Гольник супроводжує коментарями свого чоловіка Гавриленка, який багато років ніде не працює й переховується від мобілізації, та інших «членів команди». Ці коментарі містять нецензурну лайку на мою адресу, погрози вбивством і антисемітські вислови.
Ось кілька цитат з офіційної фейсбук-сторінки судді Шевченківського районного суду Полтави Гольник:
«Яке придуркувате створіння цей Бойко, але буде і на нього управа, врешті на Портнова знайшли, і на Бойка з Кравцем знайдуть»
«Давно не було чути цього типа, «чесного і ніц непродажного» журнашлюшки, який з себе патріота корчить. Думала, воно вже вдома, запорєбріком»
«Гандон»
«Бойко - гівномет за плату»
«Зливний бачок»
«Українська гнида»
«Шибанутий»
«Найманий ідіот»
«Якийсь тіп з шизофренією»
«Володимир Бойко - дуже плідний гівномет»
«Що це за гнида Володимир Бойко? Звідки він раптом взявся?»
«Бойко - офісна помийка. Він не воював, а був прилаштований»
Окрім того, «її честь» публічно називає мене «жидом» і закликає «їбашити» ветерана війни.
Попервах я не реагував на блювоту калом у виконанні чинної судді, оскільки сподівався, що мене — учасника бойових дій — захистить держава, яку я захищав на фронті. Але сподівання виявилися марними.
Уперше я публічно згадав Гольник на своїй сторінці у фейсбуці лише 23 січня 2026 року, коли підготував позов до неї та звернувся до читачів із проханням уточнити домашню адресу та РНОКПП «її честі». На той час Гольник уже опублікувала щодо мене 13 брудних опусів на своїй фейсбук-сторінці, один — у своєму блозі на «Цензор.нет» і два — у своєму блозі на «Ліга.нет», які містили фантастичні наклепи та нецензурну лайку.
Мою позовну заяву «розглянула» подружка Гольник — суддя Київського районного суду Полтави Жанна Кузіна. Беру слово «розглянула» в лапки, бо рішення було ухвалено «без призначення судового засідання та повідомлення сторін». Це в Україні тепер таке правосуддя на замовлення «громадських активістів» — без судових засідань і виклику учасників справи.
До речі, у Подільському районному суді Полтави розглядається мій другий позов до Гольник. Розгляд відбувається, як і належить, із регулярним проведенням судових засідань (наступне призначено на 19 листопада 2026 року о 09:30).
Суддя Кузіна з Київського райсуду Полтави відмовила в задоволенні мого позову, навіть не призначивши судового засідання, на тій підставі, що чоловік цієї Гольник, ухилянт Гавриленко, подав письмовий відзив, у якому зазначив, що нецензурну лайку та наклепи на мою адресу його дружина не сама вигадала, а десь вичитала на паркані. І тому суддя Кузіна дійшла висновку, що старший сержант у відставці Бойко після демобілізації має встановити особи людей, які начебто повідомили Гольник, що «Бойка треба їбашити», і судитися з ними, а не з Гольник, яка все це публікує.
Звісно, я подав апеляційну скаргу, а також клопотання, в якому попросив Полтавський апеляційний суд визнати явку відповідачки Гольник у судове засідання обов’язковою. Тож приходьте 27 жовтня 2026 року до суду: нічого подібного в історії українського, прости господи, правосуддя ще не було.