Глибокий сенс древнього символу
Як орнаментальний мотив Свастика зустрічається в мистецтві давніх культур, а також в античному, європейському середньовічному та народному мистецтві. Ми виявляємо Свастику, яка очолює релігійні символи кожного давнього народу. Предмети із зображенням Свастики були знайдені Шліманом під руїнами давньої Трої.
Християнські ж місіонери в Індії, не розібравшись у справжньому значенні цього знака, вважали його «диявольським знаком», оскільки він блищить на голові Змія бога Вішну, на тисячеголовому Шеша-Ананті. Адже, згідно зі східними релігіями, змія, згорнута в коло, є символом вічності та Абсолютної мудрості.
У Є.П.Блаватської в «Таємній доктрині» зазначено, що цей знак є одночасно алхімічним, космогонічним, астрологічним та магічним із сімома ключами до його внутрішнього значення. Тому складний символізм цього всесвітнього й найбільш образного зі знаків містить ключі до семи таємниць Космосу.
Свастика у символізмі
Згідно з окультними науками, Свастика є символом чоловічого і жіночого принципу в природі, позитивного і негативного, а тому вона відображає дію певного Фундаментального Закону, що діє у Всесвіті, який давні Посвячені знали. Але, на жаль, згодом цей Закон було втрачено їхніми нащадками, через що основне значення Свастики, відоме давнім мислителям, розмилося у численних його трактуваннях.
Чи можна на основі нестандартного наукового підходу до явищ природи зрозуміти початкове втрачене значення Свастики? Виявляється, це можливо. Автор вважає своїм обов’язком поділитися результатами своїх досліджень. Ним була розроблена концепція побудови єдиного «цеглинки» Всесвіту, яка використовується у всіх ієрархічних структурах Всесвіту, незалежно від їхніх розмірів – чи то фотон, атом, чи Галактика.
Просторові взаємодії у Всесвіті
Згідно з цією концепцією, будь-яка ієрархічна структура повинна одночасно розташовуватися у двох власних сферичних просторах: ліво- та правовитковому, між якими відбуваються обмінні процеси. При цьому одне з просторів (праве) є випромінювальним динамічним, а інше (ліве) – поглинаючим. Правий простір змінює свій радіус, а ліве залишається незмінним, тобто ці простори не є дзеркальним відображенням одне одного, вони – асиметричні.
Зазначимо, що як у мікросвіті, так і в макросвіті відбуваються однотипні обмінні процеси. Розрахунки показують, що розмір простору визначається лише одним параметром – частотою коливань (вібрацій) системи. Якщо у фотоні частота коливань становить приблизно 10²⁰ с⁻¹, то в Галактиках вона приблизно дорівнює 10⁴⁰ с⁻¹. Відповідно, радіуси просторів фотона і Галактики відрізняються у таку ж кількість разів.
Побудова моделей процесів
Тому для дослідження динаміки обмінних процесів достатньо описати одну нормовану ієрархічну структуру, у якої радіус простору і період коливань дорівнюють одиниці. Перехід у мікро- чи макросвіт здійснюється за допомогою масштабного коефіцієнта, який є не чим іншим, як частотою коливань ієрархічної структури. Той факт, що розмір простору пов’язаний із частотою коливань, говорить про нерозривний зв’язок простору й часу, про який вперше заявив у 1904 році німецький математик Г. Мінковський.
У початковому стані припустимо, що випромінювальний правий простір є сферою одиничного радіуса (нормований простір). Припускається, що в процесі обміну просторова оболонка правого простору скорочується, і це є ФУНДАМЕНТАЛЬНОЮ ВЛАСТИВІСТЮ МАТЕРІЇ – філософської категорії «рух».
Свастика і рух
Продовження обмінного процесу призводить до того, що випромінювальний простір скорочується настільки, що перетворюється на еквівалентну сферичну оболонку з мінімальним об'ємом. При цьому внутрішній об'єм простору переходить у лівий поглинальний простір. Таким чином, відбувається процес, який автор називає перетворенням простору в рух.
У якийсь момент об'єм правого простору досягає мінімуму, і потім починається обернений процес, де простір відновлюється за рахунок обміну з лівим простором. Ця циклічна динаміка дозволяє встановити, що рух є невіддільним від простору, а простір — від руху. Це є відображенням основного закону природи.
Як виглядає цей обмінний процес у двох вимірах? Якщо побудувати графік обміну між просторами, він набуває вигляду, відомого як Свастика, що наочно демонструє його універсальність.
Свастика як фундаментальний символ
Зображення Свастики символізує рівновагу між двома просторами, які взаємодіють між собою. Її чотири «промені» є відображенням потоків, що виникають у процесі обміну між лівим і правим просторами. Цей символ виражає гармонію між просторовими і часовими характеристиками Всесвіту.
Автор робить висновок, що початковий зміст Свастики є не лише символом гармонії, але й ключем до розуміння основних законів природи. Він підкреслює, що відтворення цієї ідеї у сучасній науці може відкрити нові перспективи для дослідження структури Всесвіту.
Висновок
Дослідження універсального значення Свастики у світлі сучасних наукових знань дозволяє стверджувати, що вона є не просто культурним або релігійним символом, а універсальним знаком, що відображає закони, які діють на всіх рівнях існування матерії.
Нова концепція, запропонована автором, розкриває механізми взаємодії простору і часу, які втілені в ієрархічних структурах Всесвіту. Це відкриває шлях до єдиного розуміння природи та її фундаментальних законів, зображених у символі Свастики.