Суддівська незалежність не звільняє від відповідальності за публічні висловлювання. ВРП час згадати, заради чого вона існує.
Такої ганьби в історії України ще не було — виявляється, Вища рада правосуддя допомагає шахраям збирати гроші з іноземних правозахисників «на порятунок українських дітей з окупованих територій» і не бачить нічого протиправного в розгнузданій російській пропаганді, яку поширює суддя Шевченківського районного суду Полтави Лариса Гольник.
Ба більше, суддя Гольник вирішила взяти участь у конкурсі на посаду члена Вищої ради правосуддя за квотою Верховної Ради. А Етична рада допустила її до співбесіди попри те, що стосовно судді Гольник зараз триває розслідування у низці кримінальних проваджень.
Ця історія бере початок у 2024 році, коли виявилося, що Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Лубінець очолює злочинне угруповання, а керівник Секретаріату Уповноваженого Вервейко взагалі має статус обвинуваченого.
Ще у 2020 році прокуратура направила до суду матеріали кримінального провадження за обвинуваченням Вервейка в розкраданні бюджетних коштів, але після кількох засідань матеріали справи викрали із суду. Це не завадило Лубінцю, якого не раз публічно називали організатором цього викрадення, призначити Вервейка керівником Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з допуском до державної таємниці.
Але справжнім шоком для громадськості стала розповідь відомої нідерландської правозахисниці Маріам Ламберт про те, як Лубінець виманив у неї 18 тисяч євро готівкою — начебто для повернення на батьківщину українських дітей, депортованих росією з окупованих територій.
Уся «стаття» складається ось із таких перлів: Маріам Ламберт, виявляється, «викрита у шахрайських діях з благодійними коштами та у діях на користь російської сторони під час проведення операцій з повернення, протиправно вивезених в рф українських дітей, Ламберт активно поширює серед іноземної аудиторії заклики до припинення співпраці з Офісом Омбудсмена України, звинувачуючи державні органи України в корупції».
А щоби, як кажуть у таких випадках, двічі не вставати, у цій самій «статті» стверджується, що воєнна розвідка росії через Маріам Ламберт замовила та оплатила викриття Шабуніна в ухиленні від військової служби.
Це була єдина «стаття» українською мовою на російськомовному анонімному сайті — вочевидь, розрахована на українську авдиторію. Але ж цю «публікацію» ще треба було якось довести до відома авдиторії. Для цього знайшлася пропагандистка — суддя Шевченківського районного суду Полтави Гольник, яка з травня 2025 року систематично рекламує анонімну наклепницьку писанину як у фейсбуці (у своєму офіційному акаунті, де зазначено, що його власник — представник судової влади!), так і у своєму офіційному блозі судді в інтернет-виданні «Ліга.нет».
При цьому суддя Гольник називає анонімних авторів російського сайту «фаховим середовищем». Але нічого дивного в цьому немає. Так само суддя Гольник у перервах між судовими засіданнями на своїй офіційній сторінці у фейсбуці поширює статті якоїсь Гальської, яка є працівницею російського видання «Комсомольская правда в Донецке», Замдиханова, який живе в окупованому Алчевську та займається антиукраїнською пропагандою, і Карачевцева — головного редактора газети «Донецкая республика», який описує, як допомагає спецслужбам росії відшукувати в окупованому Донецьку «националистическое подполье». Цих зрадників суддя Гольник також називає «фаховим середовищем» і закликає читати їхню писанину.
Дивного в такій поведінці «її честі» немає нічого. Як засвідчують декларації Гольник на сайті НАЗК, її чоловік — військовозобов’язаний Ігор Гавриленко — багато років ніде не працює, а відтак не має бронювання від мобілізації. Судячи з повідомлень у ЗМІ, зараз домовитися з ТЦК коштує чималих грошей. От тільки чомусь у деклараціях судді Гольник не зазначено її доходів від поширення «чорного піару» та російської пропаганди.
Вищу раду правосуддя, куди дисциплінарні скарги на суддю Гольник надходять ледь не щотижня, не хвилює така дивна поведінка представниці судової влади, яка систематично поширює брудні анонімні наклепи на нідерландську правозахисницю, нагороджену орденом «За заслуги», та рекламує зрадників України. На всі скарги ВРП відповідає, що в такий спосіб суддя Шевченківського районного суду Полтави Гольник реалізує своє право на свободу слова.
І це при тому, що інших суддів за незрівнянно менші проступки та сама ВРП звільняла з посади. Наприклад, суддя Приморського районного суду Кичмаренко позбувся мантії лише за те, що під час розгляду кримінальної справи допустив неетичну поведінку й сказав на адресу прокурора: «Ви звинувачуєте людей незрозуміло у чому», «Люди повинні захищатися!», «Відкрийте докази провини! Я не буду за вас працювати. Я чую від вас тільки загальні слова», «Відкрийте КПК, почитайте як вирішуються клопотання», «Відмовтеся тоді від обвинувачення!». А суддю Липовецького районного суду Кривенка притягнули до дисциплінарної відповідальності за те, що він називав деяких громадських активістів «соросятами».
А коли суддя Гольник поширює (мабуть, безкоштовно) російську пропаганду з наклепами на відому правозахисницю — це, виявляється, прояв «свободи слова».
Причина такого поблажливого ставлення ВРП до судді Гольник є загальновідомою. Річ у тім, що у 2014 році суддя Октябрського (нині Шевченківського) районного суду Полтави Лариса Гольник намагалася привласнити гараж, що належав її 85-річній самотній сусідці, яка страждала на розлади психіки. Для цього чоловік Гольник підсунув на підпис сусідці, яка не усвідомлювала значення своїх дій, договір купівлі-продажу гаража. Після цього Гольник через суд, у якому працює, спробувала домогтися рішення про те, що сусідка є здоровою й відмовляється від опіки.
За фактом шахрайства, вчиненого суддею Гольник та її чоловіком, тривало розслідування у кримінальному провадженні. Щоби не потрапити на лаву підсудних, «її честь» оголосила себе «антикорупційною активісткою» та приєдналася до громадської організації «Інститут законодавчих ідей», очолюваної на той час Мартиною Богуславець. Адвокатами Гольник були нинішній член ВРП Роман Маселко та нинішній дисциплінарний інспектор ВРП В’ячеслав Плескач.
Але Держспецзв’язок має інший погляд на пропагандистську діяльність судді Гольник. Як виявилося, сайт Kritika.news, який систематично рекламує суддя Шевченківського районного суду Полтави, контролюється колишнім народним депутатом Царьовим, який із 2014 року переховується в росії. А тексти, які поширює Гольник, пише колишній помічник Царьова та колишній депутат міської ради Дніпра від ОПЗЖ Сергєєв. Як неодноразово писали в соцмережах, Лубінець найняв цього Сергєєва як «політтехнолога», а вже цей «політтехнолог» домовлявся з користувачами соцмереж про поширення статей з анонімного сайту. Усі відмовилися, окрім судді Гольник.
Розпорядженням від 1 квітня 2026 року Держспецзв’язок на подання Департаменту кіберполіції Національної поліції заблокував доступ на території України до низки російських пропагандистських сайтів, зокрема до анонімного сайту Kritika.news, наклепницьку публікацію з якого систематично поширює суддя Шевченківського районного суду Полтави Гольник.
Із цього можна зробити висновок: якщо негайно не перезавантажити ВРП й не замінити повністю склад цього органу, то за рік-два в Україні зникне навіть не правосуддя (його ніколи в цій країні не було), а видимість правосуддя. Натомість судити «іменем України» будуть російські пропагандисти.
На фото:
розписка довіреної особи Лубінця про отримання грошей від Маріам Ламберт для повернення незаконно депортованих українських дітей;
скриншот з анонімного сайту Kritika.news, наклепницьку публікацію з якого поширює суддя Гольник;
офіційна сторінка судді Шевченківського районного суду Полтави, на якій Гольник систематично розміщує російську пропаганду;
розпорядження Держспецзв’язку про блокування доменного імені сайту Kritika.news, який рекламує суддя Гольник.