З Шишаччиною пов’язано чимало видатних особистостей: брати Яковенки, Володимир Вернадський, Кирило Осьмак, Володимир Короленко, Андрій Каришин та багато інших. Серед численних постатей – одна з найвеличніших – письменник Микола Гоголь. Живучи в далекій Росії, етнічний українець бачив найбільші проблеми імперії в дорогах і дурнях.
З того часу дороги не стали значно кращими та й дурників не поменшало. І так мені видається, що на додачу до «класичних» бід Гройсман і компанія придумали децентралізацію.
Таким чином та завдяки місцевим багатіям-депутатам Полтавської облради Віктору Скочку та Валерію Капленку у Шишацькому районі виникла одна з найбільших так званих «об’єднаних громад» - Шишацька, до якої увійшло 12-ть з 15-ти сільрад району.
Серед усіх негараздів, якими супроводжується становлення такого своєрідного об’єднання, найголовнішим є керівний склад цієї громади – це колишні комуністи, діти працівників райкому КПРС від шофера до першого секретаря, їхні родичі, коханки, регіонали та нові регіонали - аграрії. Ось саме про це й піде мова.
Після закінчення Революції гідності одним із завдань нової влади на вимогу повсталого народу було проведення декомунізації. Шишацька селищна рада відмовилася виконувати відповідний закон і змінювати комуністичні назви вулиць. За декомунізаційним законодавством за них це зробив голова Полтавської облдержадміністрації. Як і в інших неповноцінних громадах, керівництво Шишацької не раде було, що Валерій Головко своїм розпорядженням від 20 травня 2016 року змінив назви вулиць у Шишаках; у них аж коліна підкошуються ходити вулицями з іменами провідників української нації.
Як гриби після дощу в усілякі інстанції пішли «звернення» громадян про зміну нових назв двох вулиць – Симона Петлюри (колись – Фурманова) та Івана Сірка (колись – Якубовського). Які тільки аргументи не наводили «активісти» на користь таких змін! «Ініціативні групи» зверталися до Шишацької селищної ради, що їм не подобається нова назва вулиці Симона Петлюри, бо на їхню думку коренем слова Петлюра є слово «петля», а це погано. Автори «історичних звернень» просили перейменувати вулицю Симона Петлюри на вулицю Шишацьку. Уявляєте, шановні читачі, вулицю Шишацьку в Шишаках. Лише комуноподібні особини здатні та такі пропозиції.
Інша група тих, «що родом з СРСР» написала звернення про перейменування вулиці Івана Сірка на … Березівку. Навіть пояснили, чому така назва: бо там колись росли берези. А за словами колишньої вчительки російської мови, Сірко – це бандит і прізвище в нього собаче. Ну як? Гучно?
29 листопада 2016 року ці перли розглядали депутати Шишацької селищної ради. Із 26 депутатів «за» перейменування проголосували 21. Серед цієї більшості – 6 учителів (з яких – 5 директори, 1- завуч), тобто, ті, кому батьки довіряють виховувати нове покоління, яке будуватиме сучасну Українську державу. Носії «вічного, доброго й прекрасного», на жаль, і дотепер продовжують працювати й вправляти мізки дітям, от тільки в протилежному напрямку від свідомого українства. А чому б і ні? Адже відділом освіти керує Н.М.Караваєва (колишня активістка Партії регіонів з недавнім комуністичним світоглядом та оточенням).
Зважаючи на той факт, що в районі є людина, безпосередньо призначена головою ОДА Валерієм Головком, яка б мусила відстоювати державні інтереси, – голова райдержадміністрації Володимир Іваненко, я звернувся саме до нього.
Треба сказати, що нинішній голова Шишацької РДА В.Іваненко вже встиг відхреститися від партії Порошенка (БПП). До призначення на цю посаду він був підлеглим Валерія Капленка, керівника величезної агрофірми – СТОВ «Воскобійники» і промоутера утворення об’єднаної громади.
На моє прохання до очільника району підтримати свого боса Головка і вплинути на хід подій з перейменуванням вулиць, Іваненко відписав, що Шишацька селищна рада все зробила легітимно та в межах чинного законодавства України. Тому я змушений був шукати справедливості в суді.
Справа за моїм позовом про скасування рішення сесії Шишацької селищної ради розглядалася в районному суді. На судовому засіданні зібралося люду, як кажуть, «нікуди яблукові впасти». Переважна більшість – це депутати селищної ради, керівники та сам очільник «об’єднаних» Олександр Тутка. Прийшли й журналісти – ТРК «Лтава» та адміністратор спільноти соціальної мережі Вконтакте «Чув чи бачив Шишаки» Віталій Сербін.
Під час судового засідання з’ясувалися численні процедурні порушення при ухваленні рішення про перейменування вулиць після головного розпорядження та, як на мене, відверті фальсифікації документів. Суддя двічі оголошував перерву для надання можливості представнику селищної ради надати додаткові документи. Представник відповідача Ф.М. Дерій не міг відповісти на низку запитань, які ставилися позивачем та суддею. Третя особа в справі – Полтавська облдержадміністрація -підтримала мій позов до селищної ради.
Урешті суд виніс постанову, якою скасував рішення сімнадцятої сесії першого скликання Шишацької селищної ради від 29 листопада 2016 року про перейменування вулиць Симона Петлюри та Івана Сірка. 22 березня 2017 року постанова вступила в законну силу.
Не вдалося «об’єднаним» регіоналам провести тестовий проект. Чи будуть і далі чинити кривду нащадки вірних ленінців? Звичайно, будуть. І до цього треба бути готовим. Недекомунізованими залишилися пам’ятник «Борцям за радянську владу», вулиця секретаря райкому КПРС Купріяна Тутки, історична довідка на залізничній станції Яреськи тощо. Голова Шишацької РДА В.Іваненко не вважає за потрібне виконувати законодавство держави Нашої Нації. І від цього заплата у нього не меншає…
Володимир Чмир, депутат Шишацької районної ради, член ОУН