Дотримуючись вимог суспільного договору і карного кодексу про тишу напередодні виборів, слухняні, залишаємо неоприлюдненими оцінки одіозних і адекватних претендентів на близькі вже часи парламентської прі, глибше ховаємо внутрішні сумніви і тривоги, леліємо надію.
Пропонуємо колегам, а чужі нас не читають, утвердити самооцінку і скористатися нагодою долучитися до істинної мудрості, послухати людину наділену гострим аналітичним розумом, неймовірно цікаву, інтелігентну і … наївну. Хтось з нас зміг би отак у бліц-режимі:
-Ваш недолік? - Доброта.
-Що би Ви побажали людям? - Бути добрішими.
Коротку зустріч з Володимиром Павловичем Горбуліним зберігаємо у пам'яті як життєву родзинку, і згадка про ті три чи чотири години перебування у потужному полі могутнього інтелекту посьогодні гріє душу.
На початках нульових авторові довелося працювати у виборчому штабі однієї з грошовитих і потенційно перспективних політичних сил. Ну, звісно, перспективних як на кого. Але позитиву цій силі надала саме політична потуга Володимира Павловича. З його приходом до партії з'явилися реальна можливість трансформувати звичну і банальну демагогію віртуальних програм і лозунгів у дії і справи. Та невдовзі штабісти вже шкодували, що Володимир Павлович швидко второпав, куди він попав, тож програвати нам довелося вже без нього.
Але візит до Полтави непересічної особистості національного масштабу, зустріч з партійним активом і прихильним електоратом, невимушена атмосфера позапланового спілкування запам'яталися. Володимир Горбулін, здавалося, бачив наскрізь не просто особу, подію, явище, а увесь комплекс пов'язаних з ними чинників з усіма їхніми квантовими іпостасями приводів, рушійних сил і наслідків укупі.
Ось він через два десятиліття – досвідченіший, мудріший, сьогодні, як ніколи, потрібніший нам, розхристаним. Знайдіть час, послухайте:
https://www.youtube.com/watch?v=EsI6X1_YBOo
Вадим Демиденко