Україні не вигідно відкривати фронт з Білоруссю. А от з росією ми й так воюємо, тільки чомусь обираємо війну лише на нашій території.
Парадокс: Україна і Київ зокрема перебувають під обстрілами з території Білорусі. 24 лютого російські танки та гвинтокрили йшли на Київ з території Білорусі, а Україна не може собі дозволити завдавати удару у відповідь по розташуванню російських військ на території Білорусі.
Білорусь – не просто союзник необільшовицької та неонацистської росії, Білорусь не просто має проросійський режим, Білорусь не даремно стала базою російської армії... Власне Білорусь ще і є, з формальної точки зору, складовою конфедеративного утворення спільного з росією.
Нещодавно зустріч Олександра Лукашенка з Владіміром Путіним по суті не змінює загальної ситуації "мовчазного залучення" Білорусі до війни. Так, Лукашенко, зробив заяви, приємні для російської націоналістичної аудиторії та для Путіна персонально: ескапади на адресу Литви, що справедливо блокує російський транзит з Калінінграда, антипольські заяви тощо.
Та поки що не робить головної заяви: про використання білоруських військ у якості "гарматного м'яса" у війні проти України. І поки Лукашенко не віддав такого наказу, Україна попри наростання антибілоруських настроїв у суспільстві, буде утримуватися від ударів по білоруській території.
І хоч українські аналітики висловлюють скепсис щодо військового потенціалу Білорусі, що в разі розгортання повноцінної війни Білорусі проти України, ця війна переросла для самих білорусів у "визвольну" і "антилукашенківську", включно з переможним вступом у Мінськ, тá прорахування ризиків утримують Україну. Для України нині є вкрай важливим фактором збереження власних людських військових ресурсів.
Попри те, що Україна й так змушена тримати велику частину армії на білоруській ділянці (а значить – відривати її від російського фронту), і це умовно "законсервована" частина армії, тобто без щоденних втрат загиблими та пораненими, без необхідності широкої ротації, підвозу додаткових боєкомплектів, пального тощо. Тож навіть проти малочисельної та маломотивованої білоруської армії українська армія змушена "зчепити зуби" і тримати нейтралітет максимально довго.
Виникає логічне запитання, яка ж має бути адекватна відповідь на російські обстріли з території Білорусі. І ця відповідь має бути: перенесення військових дій безпосередньо на територію російської федерації.
Неприпустимо, що війна точиться лише на українській території (з обох боків лінії фронту). Тобто, страждають українські мирні громадяни та знищується українська інфраструктура.
Відповіддю на кожну російську ракету (незалежно звідки вона прилетіла – з Білорусі, росії, чи окупованих українських територій) має бути удар у відповідь по території росії. І нехай поки що у нас для цього недостатньо ресурсів(зброї зокрема), та напрямок відсічі російській агресії має бути спрямований саме в цей бік.