Нинішній рівень стосунків України зі США знаходиться на рекордно низькому рівні.
При тому, що обидві сторони неабияк взаємодіють на різних рівнях, нормальної комунікації на найвищому дипломатичному просто немає. Образно кажучи, якщо в Україні завтра станеться умовний Армагеддон, у Білому домі можуть тричі подумати перше, ніж брати трубку від Києва.
Підлили масла у вогонь останні скандали, пов'язані зі спробою імпічменту Трампа через пов'язаний з Україною компромат.
І, звісно ж, тоді Порошенко встиг посунути з прем'єрів особливо близького до Байдена і демократів Яценюка.
Неадекватна поведінка українських антикорупційних «еліт», створених не без допомоги посольства США, перетворили амбарну книгу Партії регіонів, у якій був згаданий Манафорт, на вічний кошмар українсько-американських відносин.
Діяльність НАБУ у тій ситуації серйозно полила крові республіканцям, тож не дивно, що США невдовзі значно урізали видатки на українських антикорупціонерів на кшталт Лещенка і Шабуніна.
У той же час, наші намагання налагодити стосунки як правило дуже кволі.
Під час вчорашнього засідання Конгресу один із республіканців заявив, що це Україна напала на Грузію в 2008 році. Звісно, можна вибухнути обуренням і стукати ногою, як так вони посміли не знати такі «деталі». Але вся справа в тому, що це ми так будуємо комунікацію і зв'язки зі США. Спілкування телефоном між Зеленським і Трампом взагалі несе серйозні іміджеві наслідки: розмови про «свого прокурора», а після – знизування плечима і заяви Зеленського, мовляв «я не очікував, що Трамп публікуватиме і мою частину розмови».
Ці всі конфліктні ситуації, в основному створені нашими політиками, утворюють чималі шпарини у відносинах зі США. Врешті у ці шпарини пролазить і російський інтерес: скандал із Україною дасть можливість РФ посилити вплив на політичні еліти США, акцентувавши на потрібності більш ізоляціоністського і менш активного зовнішнього курсу. І саме це може вилитися для нас у ще більшу дипломатичну ізоляцію.
Спеціально для «Останнього Бастіону»