Й самі себе оселили в багатоповерховому паралелепіпеді, де різні сторони й різні поверхи взагалі не перетинаються між собою.
Ми самі себе привчили чітко розділяти ці речі: ось Україна — святе, сакральне поняття, а ось окремо від неї — олігархат, корупція, нажива, вілли, яхти, Монако, Козин, збагачення, одноосібність, наполеонівщина, царизм. Усім невимовно вигідно розділяти ці речі, бо простолюдини можуть зосередитися на своїй жертовній любові до святого сакруму, а «еліти» — розкошувати на верхніх поверхах паралелепіпеда.
А тим часом: воїни п’ють дощову воду, щоб вижити на передовій; їхній астенічний вигляд навіть гірший, ніж у тих, хто повертається з ворожого полону; підходить черга до 18-річних, бо контингент старших уже перемололо. А тим часом: поки підконтрольні фірми виструнчуються в шеренгу до 90 млрд євро, циркуляри зверху вимагають виконання завідомо недосяжних і нераціональних завдань будь-якою ціною.
Паралельні всесвіти все перетворили на такий тісний абсурд, що його простіше розрубати, як гордіїв вузол, а не розплутувати до кінця століття. Хоча можна й до кінця століття, адже недарма для пафосолюбців придумано гасло «герої не вмирають».
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»