Любителі фантастики та футурології знають три закони Артура Кларка, сформульовані англійським письменником у книзі «Риси майбутнього».
Отже, три закони Кларка:
1. Коли шановний, але літній учений стверджує, що щось можливе — він майже напевно правий. Коли він стверджує, що щось неможливо – він, ймовірно, помиляється.
2. Єдиний спосіб визначити межі можливого – це спробувати трохи вийти за їхні межі.
3. Досить розвинена технологія не відрізняється від чаклунства.
- Кларк скромно заявив, що раз для Ньютона було достатньо сформулювати три закони і на тому зупинитися, то і він нічого не додаватиме.
- Але у виданні 1999 року тієї ж книги він не витримав і додав четвертий закон: «На кожного експерта знайдеться не менш авторитетний із протилежним поглядом».
- Вже на початку ХХI століття, коментуючи третій закон, Кларк зізнався, що якби йому в 1962 році сказали, що колись з'явиться пристрій розміром із середню книгу, який міститиме всі книги великої бібліотеки, він би не заперечував. Але якби співрозмовник додав, що цей пристрій дозволить за кілька секунд знайти будь-яку цитату і навіть будь-яке слово з кожної внесеної до нього книги, та ще можна буде змінювати розмір та малюнок шрифту, Кларк вважав би це надмірною фантазією.
Закони Кларка породили у літературі чимало варіантів та наслідків:
- Будь-яка технологія, хоч би якою примітивною вона була, для тих, хто її не розуміє, рівноцінна магії.
- Будь-який достатньо розвиненіший від нас позаземний розум невідмінний від Бога.
- Явища, які здаються нам надприродними, насправді пояснюються природними законами, які нам поки що невідомі.