Колишня міська голова Словʼянська має проблеми зі здоровʼям, тож не змогла зʼявитися на підготовче судове засідання.
Неля Супрун (донедавна — Неля Штепа) — обвинувачена в організації бойовиків у 2014 році з метою захоплення Слов’янська проросійськими силами. 20 червня Київський районний суд Полтави намагався розглянути її справу в підготовчому судовому засіданні.
Як відомо з ухвали суду, Неля Супрун нині перебуває в лікарні в Краматорську. Прокурор Олександр Чекін наполіг на медичному огляді для встановлення стану її здоров’я. Це дозволить оцінити її здатність брати участь у судових засіданнях, адже тривалий час Штепа перебуває на лікуванні. У червні 2025 року в неї запланована чергова госпіталізація, а застосовувані нею препарати можуть впливати на стан свідомості. З огляду на це, суд зобов’язав комісію лікарів провести медичний огляд.
Ветеран російсько-української війни Віктор Бор, який прийшов на засідання, висловив у суді обурення. Він дорікав суду через те, що з 2023 року досі не отримано висновків про стан обвинуваченої і що це затягує розгляд справи:
«Чому підозрюваній у співпраці з терористами не можуть винести вирок уже одинадцять років? У Київського райсуду Полтави був час з 2023 року отримати висновок ВЛК про стан захворювання Штепи. Це вже п’яте безрезультатне засідання. Ви просто затягуєте судову процедуру і будете затягувати безкінечно».
Колишню голову Слов’янська Нелю Штепу затримали 11 липня 2014 року. Їй оголосили про підозру в посяганні на територіальну цілісність та створенні терористичної організації. Санкції цих статей передбачають покарання від 10 років до довічного ув’язнення. Проте протягом 11 років Штепа залишається в статусі підсудної — вироку їй так і не винесли.
На суді експосадовиця заявляла, що закликала путіна ввести війська до Слов’янська під загрозами терористів, що в полоні її били, а інтерв’ю для російських видань записували «під дулом автомата».
До початку повномасштабного вторгнення справу Штепи розглядав Орджонікідзевський райсуд Харкова. Там встигли дослідити докази, допитати обвинувачену та майже всіх свідків.
У березні 2022 року всі справи, підсудні цьому суду, зокрема й обвинувачення Штепи, передали до Київського райсуду Полтави на підставі розпорядження Верховного Суду про зміну територіальної підсудності в умовах воєнного стану. Майже через рік, у лютому 2023-го, для розгляду справи визначили суддю, а слухання почали заново — з підготовчого засідання.
Перше засідання в Полтаві мало відбутися 19 квітня 2023 року. Але його скасували через хворобу Штепи та зайнятість одного з її захисників в іншому засіданні.
Згодом адвокат Штепи подав клопотання до Касаційного кримінального суду з проханням повернути справу до Орджонікідзевського райсуду Харкова, де її вже розглядали. Це мотивували тим, що сама Штепа, її захисник і більшість свідків живуть у Слов’янську, а один зі свідків і група прокурорів — у Харкові. Їм зручніше добиратися саме туди. Крім того, як зазначалося в клопотанні, Штепа має тяжке захворювання і лікується за місцем проживання, а поїздки до Полтави можуть нашкодити її здоров’ю. Однак суд залишив клопотання без задоволення.
Справу Нелі Штепи вже розглядали в таких судах Харкова:
Червонозаводський райсуд;
Комінтернівський райсуд;
Ленінський райсуд;
Жовтневий райсуд;
Орджонікідзевський райсуд.
У березні 2024 року стало відомо, що Штепа змінила прізвище і в судовій справі тепер фігурує як Неля Супрун. Тоді ж суддю Ольгу Логвінову, яка мала розглядати справу, звільнили за «загальними обставинами».
Нагадаємо, восени 2019 року Неля Штепа відсудила понад 3,5 тисячі євро компенсації моральної шкоди та судових витрат за позовом до України в Європейському суді з прав людини. Вона скаржилася, що її попереднє ув’язнення було невиправданим, а кримінальне провадження — необґрунтовано тривалим.
Наприкінці травня Штепа стала фігуранткою ще однієї справи — щодо вбивства офіцера СБУ.
29 травня 2019 року Слов’янський відділ поліції відкрив кримінальне провадження за фактом умисного вбивства офіцера СБУ Геннадія Біліченка. В матеріалах справи є заява, що 13 квітня 2014 року «Штепа Н.І. у співучасті з Гіркіним І. та іншими особами» скоїла цей злочин поблизу Семенівки Слов’янського району. Ці свідчення надав співробітник спецпідрозділу «Альфа» СБУ Андрій Дубовик, який у тому ж бою був тяжко поранений. Він просить допитати його як свідка та визнати потерпілим.
Для довідки:
Наприкінці 2013 року Андрій Дубовик був військовим пенсіонером, який підтримав учасників Революції Гідності. На початку 2014-го він повернувся на службу в СБУ й обійняв посаду заступника начальника 2-го управління Центру спецоперацій СБУ «А» у званні підполковника.
Бій 13 квітня 2014 року поблизу Семенівки став першим бойовим зіткненням у перший день Антитерористичної операції. За словами Дубовика (з інтерв’ю в ЗМІ), група силовиків, зокрема шестеро спецпризначенців СБУ «Альфа», мала провести спецоперацію в уже захопленому бойовиками Гіркіна Слов’янську. Того дня спецпризначенці зібралися у польовому штабі поблизу траси біля Семенівки разом з десантниками та кількома БТРами. Їх несподівано атакували: шестеро бойовиків Гіркіна під’їхали на легковиках і відкрили вогонь з автоматів. Дубовик дістав численні важкі поранення, а полтавський капітан СБУ Геннадій Біліченко загинув. Він став першим загиблим силовиком під час АТО. Його посмертно нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня. Дубовика та ще одного пораненого евакуювали до Донецька, прооперували, а згодом транспортували літаком разом з іншим тяжко пораненим — капітаном СБУ Андрієм Черкашиним.
Геннадій Васильович Біліченко у червні 1995 року був зарахований на військову службу в СБУ та призначений оперативним водієм у відділ «А» Управління СБУ в Полтавській області. У липні 2009-го отримав офіцерське звання та був призначений оперативним співробітником відділу ЦСО «А» в Полтавській області.
За час служби він узяв участь у 180 бойових операціях, спецзаходах із затримання особливо небезпечних злочинців, захисті учасників кримінального провадження, охороні високопосадовців. Достроково отримав звання капітана.
13 квітня 2014 року приблизно о 8:30 група співробітників СБУ та ЦСО «А» разом з керівництвом донецької міліції проводила рекогносцировку поблизу Слов’янська. За 8 км від міста, в селі Семенівка, вони зупинилися, щоб поспілкуватися з місцевими мешканцями. У цей момент на них напали бойовики. Нападники під’їхали на автомобілі «Renault Logan», захопленому напередодні, і відкрили вогонь по машинах СБУ. Водночас з лісосмуги вогонь відкрила інша група російських диверсантів. Бій був коротким, але запеклим. Капітан Біліченко одним із перших виявив загрозу, повідомив товаришів, організував оборону та продовжував вести вогонь навіть після поранення. Загинув на місці. 15 квітня біля Полтавського міського будинку культури зібралися сотні людей, щоб попрощатися з офіцером. Похований у селі Гожули.
Чи не забагато часу та державних коштів витрачає Україна на таку особу? Завдяки таким, як Штепа, була розв’язана багаторічна жорстока війна. Завдяки їй та її подібним досі проливається кров найкращих синів і дочок України.