У 2017 році в українських школах було близько 109 тисяч звернень до психологів з приводу цькування. До психологів з цим зверталися як самі учні, так і батьки зі вчителями.
Про це в ефірі Громадського повідомила генеральна директорка Директорату інклюзивної та позашкільної освіти міністерства освіти Лариса Самсонова.
За її словами, 39% з усіх звернень було від дітей, 29% — від вчителів, ще 5% — від сторонніх людей, інші — від батьків.
Самсонова наголосила, що статистика повідомлень про булінг у школах збільшилася, однак вона не вважає це поганим.
«Те, що збільшився цей показник, означає, що люди знають, що це булінг. А що далі з цим робити — ми вже маємо думати», — сказала генеральна директорка Директорату інклюзивної та позашкільної освіти.
На думку психологині Катерини Данилевської, для вирішення проблеми зі цькуванням у школах має бути системне рішення по роботі з батьками, вчителями та самими учнями.
«Було б добре, аби психологічна служба підтримувала і вчителів. А батькам треба змалку виховувати дітей в повазі до себе та інших, та напрацьовувати довірливі стосунки», — сказала Данилевська.
За даними громадської організації STUDENA в 2018-му році в українських школах 63,9% учителів стикалися із цькуванням дітей у своєму класі, 51,3% випадків цькування відбуваються в середній школі.
Міносвіти планує протидіяти цькуванню у школах. У серпні 2018 Мін’юст запустив інформаційну кампанію #СтопБулінг.
Дивіться також: Цькування під час навчання: історії учнів та вчителя
Булінг — це агресивна і вкрай неприємна свідома поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої дитини, що супроводжується регулярним фізичним і психологічним тиском та є гострою проблемою сучасності, зазначають в Мін'юсті.