Війна починається з байдужості: 181 дитина і одна шкільна парковка в США.
Викладаємо переклад допису від американської блогерки під ніком «Техаська мама».
Допис довгий, але він ще раз підтверджує, що насправді у світі триває війна між тупими та розумними людьми.
Я сиджу в черзі на шкільний карпул і дивлюся, як світ розвалюється на екрані мого телефону, поки по радіо грає «Sweet Home Alabama», і, клянусь Богом, я от-от зійду з розуму.
Brent щойно пробив $90. Ормузьку протоку закрито. Dow впав на 900 пунктів. 181 дитина загинула в Ірані. А президент Сполучених Штатів щойно написав у Truth Social: «UNCONDITIONAL SURRENDER» з хештегом MIGA — Make Iran Great Again. Наче він запускає нову лінійку мерчу.
А я сиджу тут у своєму Chevy Suburban, де на задньому сидінні розкришені крекери-рибки, і чекаю, коли заберу дітей зі школи, яка виглядає точнісінько як та, яку він щойно розбомбив.
І я знаю, знаю: приблизно через чотири хвилини мені доведеться стояти поруч із Дженніфер біля шкільних воріт. Дженніфер із наклейкою «Ultra MAGA Mama Bear» на бампері, у легінсах Lululemon, з холодною кавою в руці й абсолютною зухвалістю називати себе «pro-life».
Дженніфер, яка минулого тижня сказала мені, що Трамп «нарешті демонструє силу на Близькому Сході». Дженніфер, яка формує свої погляди на зовнішню політику від чоловіка, який, своєю чергою, формує їх від ведучого Fox News — того самого, якого цього тижня призначили керувати Пентагоном.
Дженніфер, яка не змогла б показати Іран на карті, навіть якби від цього залежав її ботокс, але має дуже сильні думки про те, що там треба бомбити.
І Дженніфер щось скаже. Вона завжди щось каже. Вона не може стриматися. Вона відкине волосся, усміхнеться тією своєю поблажливою усмішкою «благослови твоє серденько», якою південні жінки користуються, коли думають, що вони розумніші за тебе, і скаже: «Ну принаймні він нас захищає», або «омлет не зробиш, не розбивши кількох яєць», або якусь іншу нісенітницю з бамперних наклейок, яку вона підчепила з подкастів свого чоловіка.
І мені доведеться стояти там і усміхатися, бо наші діти грають в одній чортовій футбольній команді, і я не можу дозволити собі зруйнувати єдину схему карпулу, яка підходить моєму графіку.
Тож я усміхаюся Дженніфер. Я завжди усміхаюся Дженніфер. На кожному шкільному заборі, на кожному футбольному тренуванні, на кожному дні народження, де вона затискає мене біля холодильника й пояснює, що я «просто не розумію, що насправді робить Трамп».
Дженніфер, люба, у мене диплом з історії. Я чудово розумію, що він робить. Я зрозуміла це ще до того, як ти навчилася писати слово «Іран», і буду розуміти ще довго після того, як ти перейдеш до своєї наступної політичної зірки й робитимеш вигляд, що цієї ніколи не було.
Бо саме так ти й зробиш, Дженніфер. Саме так ти завжди робиш. Ти здереш ту наклейку з бампера свого Tahoe так само, як здирала «Bush-Cheney ’04», і будеш казати, що «ніколи особливо не цікавилась політикою».
Але ось що я хочу сказати Дженніфер. Ось що застрягло в мене в горлі, поки я стою там зі своєю шкільною усмішкою і баком бензину за $78.
Дженніфер, 181 дитина загинула в школі. У школі для дівчат. У перший день. Комусь того ранку заплітали коси. Комусь пакували ланч. Хтось казав: «Гарного дня, сонечко».
І ці маленькі дівчатка сіли за свої парти з олівцями, зошитами й маленькими рюкзаками — а потім бомба, за яку я плачу податки, перетворила їхній клас на могилу.
А чоловік із твоєї наклейки поставив під цим хештег.
Ти сьогодні відвела своїх дітей до школи, Дженніфер. Поцілувала їх на прощання. Сказала, що любиш. І 181 мати в Ірані зробила те саме минулого тижня — а їхні доньки повернулися додому в мішках.
Це зробив твій президент. Твій хлопець. А ти стоїш тут із холодною кавою й кажеш мені, що він демонструє силу.
Дженніфер, я колись викладала історію. Я знаю, що сталося в Ірані у 1953 році. ЦРУ повалило їхню демократію, бо американські й британські нафтові компанії хотіли їхню нафту. Поставили маріонеткову владу. Назвали це свободою.
Це призвело до Ісламської революції, кризи із заручниками й сорока років хаосу.
І твій хлопець, Дженніфер, робить те саме. Він сказав на камеру, що хоче обрати наступного лідера Ірану. Сказав, що хоче зробити те саме, що у Венесуелі, де він викрав чинного президента й передав нафту американським компаніям.
Він навіть не робить вигляд, що це про ядерну зброю. Це про нафту, Дженніфер. Це завжди було про нафту.
Сімдесят років тієї самої афери — і ти повірила, бо він сказав це в червоній кепці.
Але ти ж не слухала на уроках історії, правда, Дженніфер.
І тепер 181 дитина мертва, бо люди на кшталт тебе голосують емоціями, а не мозком.
Дженніфер, я вчора заправляла машину. $78. Минулого місяця було $66. Ти їздиш на Tahoe, Дженніфер. Ти платиш більше за мене.
І нафта прямує до $100, бо твій президент закрив протоку, через яку проходить 20% світової нафти.
Він підірвав постачання нафти, щоб забрати нафту.
Подумай про це хвилину. Не поспішай. Я знаю, що критичне мислення — це не те, що ти встигла опанувати між дзвінками MLM і мемами про мамине вино.
Дженніфер, цього тижня Конгрес голосував, чи взагалі дозволяти цю війну. Знаєш, ту саму річ, яку вимагає Конституція.
47–53 у Сенаті. 212–219 у Палаті представників.
Твої сенатори проголосували за те, щоб президент із реаліті-шоу вів незаконну війну без стратегії виходу, без кінцевої мети й із 181 мертвою дитиною.
Ренд Пол був єдиним республіканцем, у якого вистачило сміливості сказати «ні».
Коли Ренд Пол стає вашим моральним компасом, ваша партія не просто заблукала — вона вже в могилі, і хтось читає над нею останні молитви.
Дженніфер, ведучий Fox News, якого твій хлопець поставив керувати Пентагоном, сказав, що вони «тільки почали битися».
Він цитує The Carpenters.
Поки дітей витягують з-під завалів.
Людина, яка керує найбільшою військовою операцією з часів Іраку, отримала свою посаду, бо добре виглядала на дивані з чашкою кави.
І ти думаєш, що так виглядає сила.
Дженніфер, вони спалили 800 ракет Patriot за три дні. Кожна коштує $4 мільйони. Вони збивають дрони за $20 тисяч.
$3,2 мільярда за три дні тільки на ракети.
У школі моїх дітей минулого місяця проводили ярмарок випічки, щоб купити нові калькулятори.
Дженніфер теж там була.
Вона принесла куплені в магазині брауні з табличкою «домашні».
Ось це і є Дженніфер у двох словах: фальшиві зусилля і справжня зухвалість.
Але, звісно, ми не можемо підвищити зарплати вчителям. Не можемо оплатити шкільні обіди. Не можемо купити підручники.
Зате можемо спалити $3,2 мільярда за один довгий вікенд.
Дженніфер, «ми хочемо когось, хто принесе гармонію й мир в Іран», сказав твій президент.
Він розбомбив школу для дівчат.
181 маленьку дівчинку.
І відповів у соцмережі: «UNCONDITIONAL SURRENDER».
Це не мир. Це не гармонія.
Це нарцис, який грає у війну чужими дітьми.
І Рубіо сказав арабським міністрам, що це триватиме «ще кілька тижнів».
Ще кілька тижнів нафти по $90. Мертвих солдатів. Розбомблених шкіл.
І жодного плану зупинитися.
Ось що я хочу сказати Дженніфер.
Але я цього не скажу.
Бо її дитина і моя дитина три дні на тиждень їздять в одній машині.
Тож я усміхнуся. Скажу: «Спекотний сьогодні день, правда?»
І обійму своїх дітей трохи міцніше.
І подумаю про тих 181, яких сьогодні ніхто не обійме.
І подумаю, як, чорт забирай, Дженніфер спить.
Мабуть добре. Мабуть як немовля.
Вона не зла.
Вона просто байдужа до знань.
А в такі часи це одне й те саме.
~ Texas Mom
(via I Fucking Love Australia)
P.S. ICE Трампа щойно заарештувала журналістку з питань імміграції, коли вона висвітлювала роботу ICE. Вона перебуває в країні легально і має робочу візу.