З військової бази Королівського флоту, де зберігається ядерна зброя, через прориви труб сталися витоки забрудненої води.
Про це пише Guardian з посиланням на документи Шотландського агентства із захисту довкілля (SEPA).
Згідно з офіційними документами, радіоактивна вода потрапила в морське озеро Лох-Лонг поблизу затоки Ферт-оф-Клайд.
SEPA повідомило, що перший прорив труби стався у 2010 році, а ще два зафіксували у 2019-му. Як додав регулятор, один із проривів у серпні 2019 року призвів до витоку «значної кількості води», яка затопила зону обробки ядерної зброї. Забруднена низьким рівнем тритію вода потрапила в озеро Лох-Лонг.
І хоч цей інцидент, за інформацією SEPA, не загрожував здоров’ю людей, регулятор звернув увагу, що військові не здатні в належний спосіб обслуговувати мережу зі 1500 старих водопроводів. В агентстві повідомляли, що близько половини труб вичерпали свій розрахунковий термін служби.
У березні 2020 року, після внутрішнього розслідування та перевірки SEPA, Міністерство оборони Великої Британії пообіцяло вжити 23 заходів для запобігання подальшим проривам. Посадовці визнали, що непідготовленість спричинила «плутанину», «збій у контролі доступу» та «відсутність комунікації небезпек».
Однак уже у 2021 році сталося ще два прориви труб, зокрема один у зоні, де також зберігалися радіоактивні речовини, що спонукало SEPA провести нову перевірку. Регулятор дійшов висновку, що відновлення труб «було повільним і в багатьох випадках затримувалося».
Guardian зазначає, що Міністерство оборони намагалося зберегти в таємниці інформацію про забруднення. Однак Девід Гамільтон, шотландський комісар з питань інформації, який контролює дотримання законів Шотландії про свободу інформації, у червні наказав оприлюднити звіти після шестирічної боротьби журналістів за доступ до файлів.
Зрештою, дані опублікували в серпні. Затримка виникла, оскільки Міністерство оборони попросило більше часу для їхнього розгляду, покликавшись на «додаткові міркування національної безпеки».
Ядерні підводні човни Великої Британії базуються у Фаслейні, на сусідньому від Лох-Лонг озері під назвою Гар-Лох, з початку 1960-х років. Ці об’єкти вважаються одними з найзахищеніших та найсекретніших у Великій Британії.